Знайди книгу!

Опис:
Цимбал Б. В. Василь Доманицький — дослідник і видавець творів Марка
Вовчка. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі
спеціальності 10.01.09 — літературне джерелознавство і текстологія. —
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2020.
Дисертація становить першу спробу системного дослідження едиційної та
дослідницької діяльності Василя Доманицького, безпосередньо пов’язаної з
підготовкою окремих видань творів Марка Вовчка, перекладом російськомовних
оповідань та публікацією невідомих творів із її архіву, його внеском у
дослідження життя і творчості письменниці; рецепції запропонованих ним
положень у науковій спільноті — як за життя дослідника, так і після його смерті.
Діяльність київського видавництва «Вік», зокрема впродовж перших десяти
років існування, дотепер вивчена вкрай незадовільно, що призводить до хибного
висвітлення окремих аспектів історії видавництва та множення не опертих на
документальні дані тез і висновків. Це зумовлено як обмеженістю,
фрагментарністю наявних у науковому обігу джерельних матеріалів, так і їх
некоректним використанням, адже докладних синхронних документальних
відомостей обмаль. Науковці наводять різні дати заснування видавництва, при
цьому не завжди належно обґрунтовують свою позицію.
У результаті вивчення основних джерел інформації, що ними
послуговуються у своїх студіях дослідники київського видавництва і біографи
Доманицького, виявлено головні суперечності та названо причини розбіжностей у
працях науковців, спростовано хибні, необґрунтовані, проте усталені твердження.
З’ясовано, що восени 1895 р. паралельно постало два видавничі осередки в колі
семінаристів і студентів. Обидва видавничі гуртки мали за кінцеву мету своєї
діяльності друковану продукцію і невдовзі об’єдналися. На основі поодиноких
синхронних документів установлено найранішу відому на сьогодні точну дату




3
участі Доманицького в діяльності видавничого гуртка та безпосередньо пов’язані
з ним книжкові проєкти.
Саме підготовка другого, розширеного, видання антології «Вік», зокрема
наступних двох томів, які мали містити прозові твори, поклала восени 1900 р.
початок епістолярному спілкуванню Доманицького з Марком Вовчком і стало
першим етапом його роботи з творами письменниці.
Інший проєкт, який з’явився завдяки антології, — нова серія видавництва
«Українська бібліотека», у якій окремо вийшли «Народні оповідання» Марка
Вовчка (1902). Листування письменниці з київським видавництвом у справі
нового видання «Народних оповідань» припадає на 1901—1902 рр. До виїзду на
лікування від імені видавництва спілкувався з Марком Вовчком Доманицький,
пізніше цей обов’язок виконував Федір Матушевський.
Корпус відомого на сьогодні листування Доманицького й Марка Вовчка
невеликий і становить лише шість листів видавця до письменниці та три її
відповіді. Комплексне вивчення цього епістолярію дало змогу спростувати
усталені хибні атрибуції кількох листів письменниці до київських кореспондентів,
що відбито в дисертації. У результаті проведеної роботи встановлено, що на
сьогодні збереглися й відомі тільки три листи Марка Вовчка до Доманицького,
один із яких дослідники неправильно атрибутували як лист до Володимира
Науменка; натомість інший лист, адресований нібито Доманицькому, насправді
було надіслано Матушевському. Крім того, запропоновано нову версію датування
одного листа Доманицького до письменниці. Останній відомий на сьогодні лист
Доманицького до Марка Вовчка (1906) не стосується творчості письменниці, а
пов’язаний із працею дослідника над підготовкою до видання «Кобзаря» Тараса
Шевченка.
Другий етап роботи Доманицького із творчістю Марка Вовчка пов’язаний із
підготовкою третього тому видання її творів. Праця над українським текстом
російськомовних творів Марка Вовчка з українського життя вимагала від
перекладача великої сумлінності, адже йшлося про доробок авторки, яка входила




4
до вже накресленого канону українських письменників. Побоювання Марка
Вовчка, що оповідання перекладуть неякісно, не справдилися.
Виняткові заслуги Доманицького як видавця творів Марка Вовчка пов’язані
саме із третім етапом його роботи з творчим доробком знаменитої письменниці.
На відміну від першого, суто едиційного, третій етап тісно пов’язаний із науковим
вивченням окремих питань біографії і творчості літераторки. Ідею майбутнього
наукового видання творів, до якого мали ввійти і словникові матеріали
письменниці та її мовознавчі записи, супроводжені відповідним критичним
апаратом, реалізувати не вдалося через передчасну смерть дослідника. З тієї самої
причини не побачила світ його монографія про життя і творчість Марка Вовчка.
Дослідник опублікував невідомі раніше твори з її архіву у «Літературно-
науковому вістнику». Публікація цих матеріалів не просто збагатила її творчу
спадщину — вони становлять великий інтерес для дослідників української
класичної літератури. Видання цих текстів важило також для вирішення питання
про авторство «Народних оповідань», що, зокрема, докладно розглянуто в
другому розділі дисертації. У дисертації викладено історію появи й розвитку
питання, хто справжній автор «Народних оповідань», що актуалізувалося після
смерті Марка Вовчка (1907).
Ідею майбутнього наукового видання творів, до якого мали ввійти і
словникові матеріали письменниці та її мовознавчі записи, супроводжені
відповідним критичним апаратом, реалізувати не вдалося через передчасну
смерть дослідника. З тієї самої причини не побачила світ його монографія про
життя і творчість Марка Вовчка. Різноманітні матеріали про життя і творчість
Марка Вовчка, зроблені Доманицьким, дозволяють припустити, що він обдумував
створення вище згаданих публікацій. Наукова робота Василя Доманицького з
літературною спадщиною і біографією Марка Вовчка проаналізована у другому
розділі дисертації.
Першою оприлюдненою працею Доманицького, присвяченою Маркові
Вовчку, був реферат, прочитаний на другому засіданні Українського наукового
товариства в Києві. У своїх публікаціях 1908—1909 рр. («Марія Олександрівна




5
Маркович — авторка “Народніх оповідань”», «Авторство Марка Вовчка», «Марко
Вовчок», «Марко Вовчок про Куліша», «Пам’яти Марка Вовчка (Марії
Олександровни Маркович (†28 липня 1907))», «В обороні мертвих од живих. (З
приводу “Споминів про Марка Вовчка” Ганни Барвінок)») Доманицький на основі
архівних матеріалів спростував тезу про авторство Опанаса Марковича чи
Пантелеймона Куліша.
У розвідках, присвячених Маркові Вовчку, Доманицький не уникнув
помилок. Причина їх аж ніяк не в бажанні дослідника довести свою позицію за
будь-яку ціну, навіть підтасувавши факти. Це пов’язано радше з тогочасним
станом розробки джерельної бази історії нової української літератури. Дослідник
хибно вважав, що перший том «Народних оповідань» вийшов у світ у вересні
1857 р.; що авторка нічого не знала про дискусію щодо її авторства; помилково
доводив, що письменниця мала українське коріння; необґрунтовано приписував
Кулішеві анонімну редакційну замітку в журналі «Основа»; через неповноту
джерел уважав, що набір восьми з десяти оповідань першого тому в друкарні
здійснювали з автографа; покладаючись на слова сина письменниці, помилявся в
походженні псевдоніма «Марко Вовчок». Дослідник правильно припускав
можливість відвідин письменницею Санкт-Петербурга наприкінці 1862 р., і
висловлював сумнів про переклад Іваном Тургенєвим «Народних оповідань».
На основі часткової реконструкції та опису науково-дослідної роботи
Доманицького зі спадщиною Марка Вовчка встановлено походження псевдоніма
Марко Вовчок, історію підготовки першого видання «Народних оповідань» Марка
Вовчка, долю автографа цього видання.
Дослідження дозволило віднайти велику кількість фактів про видавничу і
наукову діяльність Василя Доманицького, пов’язану з літературною спадщиною
Марка Вовчка і її біографією. Крім спростування теорії про спільне авторство й
утвердження Марії Маркович як справжньої авторки «Народних оповідань»,
розвідки Доманицького були фактично першими біографіями письменниці,
написаними із залученням ширшої джерельної бази, вони висвітлювали все життя




6
письменниці, а не окремо взяті періоди. Уперше було запроваджено в науковий
обіг чимало раніше невідомих фактів із життя Марка Вовчка.
Попри істотний внесок у вивчення творчої спадщини й біографії Марка
Вовчка та, по суті, започаткування наукового вивчення життя і творчості
письменниці, Доманицький у своїх працях припустився численних помилок, що, з
одного боку, зумовлено тодішнім низьким рівнем опрацювання відповідної теми,
а з другого, — досить дилетантськими методологічними принципами роботи
дослідника.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше на основі
комплексного аналізу друкованих і архівних джерел докладно вивчено участь
Доманицького в діяльності київського видавництва «Вік», висвітлено історію
співпраці Марка Вовчка з видавництвом «Вік», уперше запроваджено в науковий
обіг архівні й маловідомі джерела, що дало можливість краще розкрити тему
дослідження, з’ясовано внесок Доманицького в розвиток українського
літературознавства початку ХХ ст., уперше проаналізовано дослідження
Доманицького, присвячені біографії і творчості Марка Вовчка, визначено
текстологічні принципи підготовки посмертних видань творів Марка Вовчка,
встановлено окремі факти біографії Доманицького.
Практичне значення дисертації: матеріали дослідження можуть бути
використані при вивченні історії становлення вітчизняної текстології та
літературного джерелознавства наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., у курсах із
текстології у ВНЗ. Також результати дослідження стануть корисними при виданні
й коментуванні студій Доманицького про Марка Вовчка, публікації творів і
листування письменниці, при написанні історії української літератури.
Ключові слова: автограф, авторство, архівні матеріали, атрибуція, біографія,
видавництво «Вік», датування, листування, першопублікація.