Знайди книгу!

Опис:
Журавльов Я. О. Відображення радянської дійсності у зверненнях
громадян до ЦК КП України (друга половина 1960-х – перша половина 1980-х
рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора
філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Інститут історії України
НАН України, Київ, 2019.

Зміст анотації
Дисертаційна робота присвячена вивченню радянської дійсності крізь призму
звернень громадян до найвищого органу партійної влади в Радянській Україні –
Центрального Комітету Комуністичної партії України.
Актуальність дослідження пояснюється потребою детального вивчення
матеріальних, соціокультурних умов, особливостей життя населення України
радянської доби, зокрема періоду «застою». До того ж особливо варто врахувати
надзвичайну цікавість, унікальність, водночас інформативність такого джерела як
звернення громадян, дослідження якого дозволяє нині розкрити нові грані
соціального життя у радянську добу. «Листи до влади» несуть в собі величезний обсяг
інформації про найрізноманітніші компоненти життя людей у радянську добу.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній вперше досліджено
радянську дійсність крізь призму звернень громадян до ЦК КПУ у період другої
половини 1960-х – першої половини 1980-х років.
У дисертації вперше визначено кількість та тематику звернень до ЦК Компартії
України в період «застою»; досліджено компоненти життя населення України крізь
призму цих звернень; виявлено, систематизовано та проаналізовано значний масив не
введених досі до наукового обігу цінних інформативних джерел; уточнено специфіку
юридичного регулювання права громадян на звернення післявоєнної доби.
Проаналізовано становлення і розвиток інституту звернень громадян в
Радянській Україні. Встановлено, що у цьому питанні на той період українське
законодавство не виходило за межі встановлених у Радянському Союзі нормативно-
правових норм та загалом просто дублювало їх. Відзначається, що значно вплинув на
інститут звернень Указ Президії Верховної Ради СРСР від 12 квітня 1968 року «Про
порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян», Конституція СРСР 1977 року
(Української РСР 1978 року), однак, загалом радянські юридичні акти з питань
звернень відрізнялись значною строкатістю. Аналізується організація роботи зі
зверненнями у загальному відділі ЦК КПУ.
Джерельна база дослідження – неопубліковані досі архівні документи з фондів
ЦДАГО, ЦДАВО, Галузевого державного архіву СБ України, збірники документів,
мемуари, періодика. У роботі підраховано кількість листів і телеграм, що надходили
до ЦК КПУ протягом періоду «застою». Виявлено, що протягом досліджуваного
періоду до ЦК КПУ загалом надійшло близько мільйона звернень. Значною була
кількість анонімних, колективних, повторних звернень. Аналізується їх тематика.
Активне житлове будівництво поступово знижувало гостроту житлового
питання, однак встановлено, що, саме з цього питання до ЦК писали найбільше.
Переважна кількість звернень стосувалася поліпшення житлово-побутових умов, а не
надання житла. Актуальним було питання відселення людей з неповноцінного житла
– підвалів, бараків та аварійних будинків. Міські жителі у листах часто критикували
якість будівельних та оздоблювальних робіт у введених новобудовах, близько чверті
введених у експлуатацію нових будинків були незадовільної якості, іноді без
підведених комунікацій, поширеним явищем були приписки.
У той же час, чиновники могли по декілька разів міняти житло, сприяти
незаконному наданню квартир своїм родичам та знайомим. Непотизм набув масового
характеру та проявився повною мірою. Покарання за такі дії часто було
формальними, хоча іноді «махінації» з житлом все ж ставали приводом для кадрових
рішень. Набули поширення хабарництво при наданні і розподілі житла. Часто
квартира була подарунком за лояльність до влади, а ті, хто мав антирадянські настрої,
могли власного житла не отримати взагалі.
Підраховано, що 6–10% звернень стосувались питань працевлаштування,
зокрема надання роботи, неправильного звільнення чи переведення на іншу роботу.
Через незнання законодавства керівниками, звільнення часто відбувались
протизаконним шляхом.
У той же час, з сіл надходили скарги на недоліки в господарській діяльності
правлінь колгоспів; малу оплату трудодня, несвоєчасні розрахунки; необґрунтоване,
на думку людей, зменшення присадибних ділянок. Наприкінці 1970-х – початку 1980-
х відзначається ріст звернень вже від жителів міст щодо отримання, використання
садових ділянок, дачно-кооперативного будівництва.
Виявлено, що проблеми з водо-, тепло-, газопостачанням і в старих будинках, і
у новобудовах, відображено у листах впродовж усього періоду «застою» і по всій
території України. Часто не знаходили свого вирішення проблеми роботи
комунального транспорту. Люди скаржилися на неналежну культуру обслуговування,
їх не влаштовувала наявна транспортна мережа, погана регулярність руху транспорту.
Проаналізовано листи та телеграми з приводу торгівлі та побутового
обслуговування. Встановлено, що в загальному масиві звернень їх частка становила
лише 1–2%, однак привертала увагу органів влади, які декларувала наміри нещадної
боротьби з крадіжками, хабарництвом та спекуляціями. Щороку тисячі людей
притягувалися до адміністративної, кримінальної відповідальності за злочини та
правопорушення у цій сфері, однак, ці заходи влади виявились не ефективними.
У скаргах громадян до ЦК КПУ, акцент робиться на протизаконних діях тих чи
інших категорій керівників. У період «застою» посилилася соціальна диференціація,
люди бачили, що пропоновані чиновниками обіцянки не завжди варті довіри. І бачили
те, що партійний квиток надає доступ до ширшого спектру майнових благ.
Встановлено основні категорії керівників, на яких скаржилися, згідно їх
професійної діяльності: керівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських
установ, організацій; керівники промислових підприємств, торгівельних організацій,
медичних установ; керівники установ освіти, науки, культури; працівники партійних,
радянських, правоохоронних органів та установ. Серед усіх категорій керівників були
хабарники, були ті, хто незаконно покращував житлові умови собі та своїм близьким,
відмінними були способи отримання додаткових благ. З’ясовано, що скарги були
зручним приводом для кадрових рішень. Особливістю було те, що зміна керівників
не носила публічного характеру.
Суттєвими були проблеми у галузі медичного обслуговування, часто лікарів
звинувачували у халатності, хабарництві. З питань пенсійного забезпечення та
соціальної допомоги найбільше людей обурювали випадки тяганини з оформленням
пенсійних документів, порушення термінів виплати пенсій. Катастрофічного
масштабу набула проблема алкоголізму, що знайшло відображення у зверненнях.
Часто населення вважало дії влади по боротьбі з алкоголізмом неефективними.
Підраховано, що 15–25% звернень у різні роки взагалі не потрапили у
статистичні звітні документи. Не обліковувались листи з привітаннями до
різноманітних святкових подій, пропозиції, проекти. Значним був відсоток листів
антирадянського змісту, у ЦДАГО є листи від дисидентів. У своїх зверненнях до ЦК
КПУ люди часто піднімали мовне, національне питання, питання захисту довкілля.
Кримські татари боролись за повернення до Криму, у той же час євреї направляли
звернення до органів влади з вимогами дати можливість виїхати з СРСР. Серед
архівних документів віднайдено листи про війну в Афганістані, хоча у добу «застою»
у ЦК КПУ їх кількість не обліковувалася.
Методологічною основою роботи став міждисциплінарний підхід, оскільки
тематика дослідження тісно переплітається з дослідженнями суміжних дисциплін –
культурологією, соціологією. У процесі обробки джерел, систематизації матеріалу,
реконструкції досліджуваних явищ і процесів використано комплекс
загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціально-наукових (загальноісторичних) та
джерелознавчих методів.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у
розширенні знань з соціальної історії України, робота може стати підґрунтям для
подальшого вивчення соціального життя в Україні радянського періоду, адже
дисертація дає унікальну можливість «почути» про найбільш наболілі проблеми та
повсякденні турботи напряму від людей того часу.
Ключові слова: радянська дійсність, СРСР, УРСР, ЦК Компартії України,
звернення громадян, період «застою», скарги, доноси, право на звернення, соціальна
історія, історія повсякдення.