Знайди книгу!

Опис:
Яковенко Я.В. Візія Речі Посполитої в історичній прозі Францішека
Равіти-Гавронського. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі
знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 «Філологія». – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2020.
У дисертації опрацьовано художню історичну прозу Францішека
Равіти-Гавронського (1846-1930). Здійснено спробу комплексного аналізу
прозової спадщини та публіцистично-історичних розвідок письменника.
Об’єктом дослідження стали романи: «На кресах», «Харцизи», «Король і
цариця», «На Красному дворі», «Від Познані до Києва, скрізь Польща
однакова», «Пан Гетьман Мазепа» та ґавенда «Стовпи Болеслава Великого в
Києві».
У роботі вперше проаналізовано низку історичних, філософських і
публіцистичних праць письменника, розглянуто історичні романи, що
творять авторську візію Речі Посполитої у контексті історії України та
Польщі. Переважна більшість прозових творів письменника, що введено у
вітчизняний науковий дискурс, знаходяться в архівах Польщі. Серед них
опрацьовано 39 одиниць архівного матеріалу в Бібліотеці Яґеллонського
університету (м. Краків), 52 одиниці у Національній бібліотеці імені
Оссолінських (м. Вроцлав), 12 одиниць у Національній бібліотеці Польської
Академії Умінь та Польської Академії Наук (м. Краків), додатково 2 одиниці
(музей літератури імені Адама Міцкевича в Варшаві та Бібліотека Інституту
літературних досліджень ПАН (відділ спеціальних зборів). Архів Елізи
Ожешко).
Дослідження цих романів дозволило скласти певне уявлення про
погляди митця, що лягли в основу його історичних творів, а вивчення
архівних фондів – відшукати чималу низку філософсько-публіцистичних,
історичних праць письменника, що дозволило увиразнити його світоглядні


3



парадигми та історіософські позиції. У роботі акцентовано на художній візії
Речі Посполитої та особливостях романістики аналізованого періоду,
конструюванні та змінах світоглядно-творчих концептів письменника.
Виокремлено також основні компоненти, за допомогою яких
реалізовано художній історизм романів, а саме: питання співвідношення
історичних фактів та вигадки, відображення філософії позитивізму,
дидактичних міркувань об’єктно/суб’єктних проекцій світоглядних парадигм
письменника, вплив міфів про Вернигору та ідеальну країну, описи
мультикультурного побуту Речі Посполитої.
Основу теоретичної бази склали актуальні в сучасному
літературознавстві праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені
теоріям тексту, визначенням жанру роману (М. Бахтін, М. Васьків,
Т. Бовсунівська, В. Будний, М. Ільницький, С. Філоненко), міфопоетики
(М. Еліаде, Ю. Лотман, К-Г. Юнг, Н. Фрай), розвідки з теорії літератури
(В. Агеєва, Т. Гундорова, М. Кодак, Г. Клочек, С. Павличко), праці з теорії та
історії літератури польсько-українського пограниччя (Е. Касперський,
С. Козак, С. Ульяш, Р. Радишевський, В. Єршов, О. Сухомлинов, М. Брацка),
напрацювання істориків та філософів (М. Грушевський, Д. Яворницький), що
дозволяють відобразити цілісну картину літературного процесу
аналізованого періоду та розкрити специфіку художнього мислення
Францішека Равіти-Гавронського.
У роботі здійснено спробу узагальнити та систематизувати творчість
Францішека Равіти-Гавронського в координатах літературних стилів та течій
кінця ХІХ початку ХХ ст., розглянуто еволюцію творчих пошуків
письменника та причини їхньої соціально-політичної заангажованості. Також
досліджено механізми, форми і зміст художніх та стильових трансформацій
романів, обумовлених суспільно-політичними чинниками.
Аналіз текстів історичних романів оприявнив риси, властиві добі
позитивізму, та дозволив виокремити особливості синкрезису романтичного
стилю. Це перша у своєму роді теоретична праця в Україні, що досліджує


4



візію Речі Посполитої в історичній прозі письменника, специфіку
художнього мислення та морально-етичні домінанти. У роботі
охарактеризовано процес формування негативного образу козаків та
визвольної боротьби в період козаччини в романах Францішека Равіти-
Гавронського.
Домінантним у сюжетах історичних романів є пошук території для
реалізації ідеальної країни – Речі Посполитої, – яка мала сформуватися
завдяки головним чеснотам: праці, науці, соціальній і політичній злагоді. Це
простір, що реально існує та презентує художній хронотоп та оприявнює
смислові акценти авторської візії. Письменник демонструє діалектичну
єдність міфологічного та реалістичного простору та часу в сюжетній канві
історичних романів. Авторська візія Речі Посполитої, як втілення могутньої
та гармонійної держави для трьох народів: поляків, українців, литовців, стала
образно-смисловим ядром, що поєднує між собою поліаспектні художньо-
історичні екскурси письменника (від доби Київської Русі до подій Січневого
повстання), сюжети та образи в цілісний художній світ історичних романів.
Особливе місце в творчості письменника займає міфічний образ героя-
пророка Вернигори-Валігури (новела «Смерть Вернигори. Українська казка»
(1893); стаття «Вернигора і його пророцтва» (1916); роман «Король і цариця»
(1920)), якому автор відводить роль об’єднавчого начала задля боротьби зі
спільним ворогом – царською Росією.
В історичних романах Равіти-Гавронського певний факт чи подія є
лише тлом для творчої репрезентації власних філософсько-світоглядних
принципів. Водночас історична подія зберігає своє головне значення, а
використання фольклорних та міфічних мотивів сприяє творенню авторської
візії. Письменник акцентує на ціннісних орієнтирах у процесі аналітичних
міркувань над історичними подіями та постатями, причинами та наслідками,
подаючи практично все крізь призму власної національної приналежності.
У текстах письменника втілено доволі амбівалентне ставлення до ролі
відомої історичної особи (князь Ізяслав, гетьмани Богдан Хмельницький та


5



Іван Мазепа, Мотря Кочубей, Болеслав Сміливий, король Станіслав Август
Понятовський). Письменник намагався презентувати повновартісну картину
історичних обставин, що спричинилися до прийняття ними тих чи інших
рішень, а відтак і особистісну трагедію (роман «Пан Гетьман Мазепа»).
У сюжетах історичних романів представлено чимало особистостей, які
визначають рух історії, проте їхні вчинки та дії не відображенні в історичних
документах, вони лише відтіняють знакові постаті («На кресах», «Харцизи»,
«Король і цариця, «На Красному дворі», «Від Познані до Києва скрізь
Польща однакова»).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському
літературознавстві здійснено комплексне дослідження історичної прози
письменника польсько-українського пограниччя другої половини ХІХ
століття Францішека Равіти-Гавронського; запропоновано й аргументовано
художньо-естетичну та історіософську парадигму – візії Речі Посполитої – у
прозових текстах письменника та охарактеризовано способи її художньої
презентації; уточнено формат мистецьких пошуків письменника в контексті
актуальних суспільно-політичних рухів досліджуваного періоду;
виокремлено і проаналізовано художні стратегії творення міфу, зокрема
Яґеллонського, та пов’язаної з ним часопросторової топіки «ідеального
краю»; представлено трактування авто- і гетерообразу (поляка й українця);
вказано причини домінування негативного гетерообразу; подальшого
розвитку набуло вивчення методів, форм і змісту літературно-мистецьких
трансформацій у художній майстерні письменника у ситуації творення на
пограниччі польської/української культур.
Зібраний та систематизований у дисертації фактичний та теоретичний
матеріал, а також представлені висновки можуть бути використані для
подальших спеціальних досліджень у сучасній українській літературі, а
також для поглибленого вивчення творчості Францішека Равіти-
Гавронського та для теоретичного осмислення проблеми автора в ситуації
буття на перетині польської/української культури та історії.


6



Ключові слова: Францішек Равіта-Гавронський, історичний роман,
візія Речі Посполитої, позитивізм, романтизм, Вернигора-Валігурський,
креси, Січневе повстання, Яґеллонський міф, польсько-українське минуле,
Річ Посполита, Київська Русь, козаччина, козаки, образ України, польсько-
українське пограниччя.