Знайди книгу!

Опис:
Михайлов О.І. Внесок дворянства Бессарабської губернії в становлення
та розвиток кредитно-банківської системи регіону (друга половина XIX –
початок XX ст.) – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України. Виконано в
Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, захист відбувся у
Державному вищому навчальному закладі «Переяслав-Хмельницький
державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Ізмаїл, 2019.
Робота є першим в українській та зарубіжній історичній науці
комплексним дослідженням внеску дворянства Бессарабської губернії у
становлення та розвиток кредитно-банківської системи регіону в другій
половині XIX – на початку XX ст. Більшість науковців радянського та
пострадянського періодів у своїх працях зосереджували увагу на соціально-
економічних та суспільно-політичних аспектах розвитку дворянського стану
Російської імперії. У сучасній історіографії існує достатня кількість напрацювань
з різноманітних питань, пов’язаних з історією бессарабського та
південноукраїнського нобілітету різних хронологічних періодів, однак участь та
внесок аристократії Бессарабської губернії в розвиток фінансової системи
комплексно не досліджувалися.
Систематизовано й охарактеризовано джерельну базу дослідження, основу
якої склали матеріали чотирьох архівів України (центральних і регіональних);
Національного архіву Республіки Молдова; опубліковані документи і матеріали;
періодичні видання. Значну частину архівних документів автором введено до
наукового обігу вперше.
Методологічну основу дисертації склали принципи історизму,
об’єктивності, міждисциплінарності та системності. В роботі застосовано
порівняльно-історичний, статистичний, аналітичний методи дослідження.
Суттєве практичне значення відіграли також проблемно-хронологічний, 3


історико-системний, статистичний, аналітичний та антропологічний методи. З
урахуванням того, що проблемне поле дисертації перебуває на межі історичної та
економічної наук, під час дослідження було використано міждисциплінарний
підхід з опорою на методи наукового абстрагування, поєднання історичного і
логічного.
Визначено, що кредитно-банківські установи Бессарабської губернії в
досліджуваний період у соціально-економічному відношенні були невід’ємною
частиною фінансового сектору Російської імперії. Повноцінний розвиток
кредиту багато в чому залежав від особистих і колективних ресурсів нобілітету.
За величиною та об’ємом основного капіталу кредитні установи поділялися на
дрібні та банківські; за приналежністю та походженням – державні, земські,
кооперативні й приватні, за строком позики були короткостроковими та
довгостроковими; за соціально-економічними функціями –
багатофункціональні, соціальні та благодійні, іпотечні, земельні, комерційні,
промислові, сільськогосподарські. Відповідно до соціально-економічних функцій
у структурі зайнятості дворянства Бессарабії, переважне значення належало
промисловості, транспорту, будівництву, агропромисловому комплексу та
фінансовій сфері. Останнє складало левову частку зайнятості нобілітету, що
розташовувався як у Бессарабській, так і в інших південноукраїнських губерніях.
Встановлено, що на території Бессарабської губернії проживали дворяни
різних національностей. Визначено, що поліетнічний склад регіону став
вагомою причиною розвитку варіативної кредитної системи та формуванню
строкатих за своїм етнічним принципом робочих банківських штабів.
Проаналізована діяльність представників окремих етнічних станів, які за
рахунок міграційних процесів стали активними учасниками системи
Бессарабської економіки, господарства та фінансів.
Розкрито, що стан бессарабського дворянства, як і представників
аристократії різних регіонів Російської імперії, був віддзеркаленням всіх
соціально-економічних перетворень держави, які здійснювалися на імперському
та губернському рівнях. Реалізація економічних та кредитних реформ, з одного 4


боку, сприяли залученню нобілітету до системи кредитних установ, з іншого, –
мала ряд негативних та позитивних наслідків для добробуту непривілейованого
населення.
Встановлено, що рівень забезпечення кредитом міського населення та
селян Бессарабської губернії в повній мірі не відповідав загальним потребам.
Вирішення кредитного питання в рамках реалізації «Закону про кредит» (1895 р.)
та програми поширення кредитних товариств, хоча й поширювалися за
підтримки аристократії, все ж мали лімітизований план субсидування населення.
Також кредитне питання в губернії додатково загострювалося купівлею
земельних ділянок селянами через Селянський поземельний банк за високими
цінами, що посилювало соціальну напруженість та невдоволеність населення
існуючою фінансовою системою. Інфраструктура кредитної системи в Бессарабії
у другій половині XIX ст. перебувала в незадовільному стані і потребувала
нагальної перебудови.
Визначено, що забезпечення населення Бессарабської губернії соціально
орієнтованими позиками мало загальноімперські тенденції: ліміт та низька якість
дрібних кредитних установ дореформеного періоду. Кредитно-банківські
установи Бессарабської губернії й у 1870-1880-х рр. загалом не забезпечували
основні потреби населення в короткотермінових позиках. Певний вплив на
розширення кредитної системи регіону здійснили представники місцевих
шляхетних родин, котрі на різних рівнях влади сприяли засновництву кредитних
установ та підготовці кваліфікаційних кадрів для роботи в них з числа селян та
міського населення Бессарабії.
З’ясовано, що соціально-економічні перетворення 1895-1912 рр. загалом
позитивно позначилися на рівні забезпечення населення Бессарабської губернії
позиками та якості послуг. Здійснені реформи зумовили подолання існуючих
обмежень кредитування для сільського та міського населення й підвищення
культури обслуговування. Створення кредитних кооперацій подолали позиковий
дефіцит на споживчому ринку та зумовили здешевлення наданих послуг.
Зосереджено увагу на адміністративній роботі дворян в розбудові 5


кредитної системи. Окрема увага приділяється двосторонній взаємодії
нобілітету та земських кас губернії; висвітлюються деякі приклади
позарегламентного кредитування цих установ.
На основі опрацьованих матеріалів доведено, що кредитне обслуговування
населення Бессарабської губернії знаходилося в постійному розвитку.
Встановлено, що збільшення активності дворянства у роботі з банківськими
й кредитними установами було пов’язано із скасуванням кріпацтва та
пошуками нових перспектив. Приділяється увага процесам залучення таких
установ до роботи управ та земств. Діяльність банківських та кредитних
кооперацій покращила рівень ведення сільського господарства, оскільки надані
ними послуги, в основному, розширювали державні. Великі банкіри та
фінансисти Російської імперії, загалом та Бессарабії, зокрема, долучалися до
реалізації завдань державної кредитної кампанії: організація семінарів, читання
лекцій, публікації статей у періодичних виданнях. У своїй переважній більшості
такі фінансові працівники мали особисте або спадкове дворянство.
Розкрито, що держава, з одного боку, через банки продовжувала
ідеологічно сприяти аристократії, а з іншого – полегшилася процедура
кредитування для міського населення та селян Бессарабської губернії під
впливом процесів розбудови кредитних установ. Характерною ознакою
кредитної сфери була її класовість, тобто сприяння, насамперед, аристократії.
Діяльність дворянства Бессарабської губернії також характеризувалася
фінансовою активністю. Поміщики краю користувалися державними
кредитами, зверталися до послуг лихварів. Широку розповсюдженість, як
додаткового джерела фінансових надходжень, отримала соціальна допомога,
яку надавали повітові та губернські органи дворянських зборів і дворянської
опіки.
Досліджено, що на початку реформування кредитної та банківської
системи 1860-х рр. зберігалася налагоджена схема контролю над фінансовою
сферою та забезпечення аристократії вигідним кредитом. Поступово, під
впливом поширення ринкової конкуренції, даний контроль сходив нанівець. Під 6


впливом демократизації суспільства відбулася легалізація різного роду
об’єднань, де дворяни, представники буржуазії, за своїми інтересами та
потребами могли спільно вирішувати фінансові питання. Великої популярності
серед населення набули позико-ощадні та кредитні товариства. А після
столипінської земельної реформи 1906 р. підтримку сільського населенню почав
здійснювати Селянський поземельний банк, який надавав безвідсоткові кредити
та зручні для обробки земельні наділи.
Вагомою прерогативою в задоволенні кредитних потреб аристократичного
населення Бессарабської губернії була змога долучитися до різноманітних
акціонерних кредитних установ, найпопулярнішими з яких були Бессарабсько-
Таврійський земельний банк і комерційні банки Російської імперії, філіали,
відділення та комісіонерства яких були доволі розповсюдженими в регіоні. Більш
того, загальним інтересам дворянства незмінно слугували Дворянський
земельний банк, який надавав значні кредити під заставу земельної власності та
Державний банк Російської імперії, який видавав позики нобілітету на
комерційні потреби.
Виявлено, що у державних банківських установах Бессарабії, переважно,
залишалися старі форми і схеми сприяння дворянському стану, що було вкрай
обтяжливим фактором для розвитку таких банків. Зокрема, це державні банки. В
окремих установах в організації кредитної роботи спостерігалася лояльність до
нобілітету.
Наукове та практичне значення роботи полягає у тому, що матеріали
дослідження можуть бути використані для подальшої розробки даної теми або
окремих її аспектів; скласти основу при підготовці нормативних і лекційних
курсів, підручників і посібників з історії України. Виконане дослідження
концентрує увагу дослідників на тому, що практичні висновки та теоретичні
узагальнення є цінними для подолання негативних тенденцій в соціально-
кредитній сфері на сучасному етапі розвитку Української держави.


Ключові слова: дворянство, кредитно-банківська система, фінанси,
Бессарабська губернія, позика, лихварство.