Заповіт руського воєводи князя Костянтина Вишневецького (31 травня 1641 р.): обставини укладення і внутрішня структура
Олексій Вінниченко / історичнастаття
Опис:
Вінниченко О. Заповіт руського воєводи князя Костянтина Вишневецького (31 травня 1641 р.): обставини укладення і внутрішня структура / О. Вінниченко // Український історичний журнал. - 2020. - Число 1
Анотація. Метою дослідження є введення в науковий обіг та формальний
аналіз останнього заповіту руського воєводи Костянтина Вишневецького (по-
мер 1641 р.), представника відомого й заможного волинського князівського
роду. Положення цього тестаменту спричинили скликання спеціальної се-
наторської наради при королівському дворі, у результаті якої окремі перед-
смертні розпорядження князя було визнано протиправними. Це стало уні-
кальним випадком у відносинах між українськими маґнатами та монархом
Речі Посполитої. Дотепер зміст останньої волі К.Вишневецького був відомий
історикам лише в переказі, навіть існували припущення щодо фальсифікації
заповіту, що й обумовлює наукову новизну його публікації. Застосування ме-
тодики дипломатичного аналізу, що полягає в текстуальній деконструкції
та виділенні типових для ранньомодерних тестаментів клаузул, дозволяє під-
твердити автентичність заповіту К.Вишневецького. Висновки. Форма і вну-
трішня будова документа типові для тогочасних маґнатських і шляхетських
тестаментів, порядок диспозицій можна вважати взірцевим, натомість
мотивація укладення князем акта останньої волі дещо відрізнялася від спо-
нук, характерних для тодішніх заповідачів. Хоча К.Вишневецький призначив
кошти на порятунок душі та визначив місце поховання свого тіла, загалом
тестатор не проявив себе надміру побожною людиною, також не прагнув до-
сконало впорядкувати свої майнові справи чи запобігти можливим конфлік-
там навколо його спадку. Вочевидь провідною метою фінальної волі старого
князя, дещо дезорієнтованого несподіваною смертю останнього сина, стало
прагнення забезпечити майбутнє (добробут, майно, освіту, виховання) для
внуків й онучок – своїх нащадків по чоловічих лініях. Утілення цього заповідач
убачав у призначенні надійних опікунів для малолітніх Вишневецьких із числа
кровних і посвоячених родичів, проте саме ця його тестаментова диспозиція, як показали події найближчих місяців, стала нереальною до виконання та на-
віть призвела до того, що підваженою виявилася правомірність самого запо-
віту.
Ключові слова: ранньомодерний заповіт (тестамент), спадкування, перед-
смертні розпорядження, фунеральні практики, князівський рід Вишне вецьких,
ранньомодерна ментальність, релігійність, шляхта, шляхетський соціум,
родинні зв’язки.
Вінниченко О. Заповіт руського воєводи князя Костянтина Вишневецького (31 травня 1641 р.): обставини укладення і внутрішня структура / О. Вінниченко // Український історичний журнал. - 2020. - Число 1
Анотація. Метою дослідження є введення в науковий обіг та формальний
аналіз останнього заповіту руського воєводи Костянтина Вишневецького (по-
мер 1641 р.), представника відомого й заможного волинського князівського
роду. Положення цього тестаменту спричинили скликання спеціальної се-
наторської наради при королівському дворі, у результаті якої окремі перед-
смертні розпорядження князя було визнано протиправними. Це стало уні-
кальним випадком у відносинах між українськими маґнатами та монархом
Речі Посполитої. Дотепер зміст останньої волі К.Вишневецького був відомий
історикам лише в переказі, навіть існували припущення щодо фальсифікації
заповіту, що й обумовлює наукову новизну його публікації. Застосування ме-
тодики дипломатичного аналізу, що полягає в текстуальній деконструкції
та виділенні типових для ранньомодерних тестаментів клаузул, дозволяє під-
твердити автентичність заповіту К.Вишневецького. Висновки. Форма і вну-
трішня будова документа типові для тогочасних маґнатських і шляхетських
тестаментів, порядок диспозицій можна вважати взірцевим, натомість
мотивація укладення князем акта останньої волі дещо відрізнялася від спо-
нук, характерних для тодішніх заповідачів. Хоча К.Вишневецький призначив
кошти на порятунок душі та визначив місце поховання свого тіла, загалом
тестатор не проявив себе надміру побожною людиною, також не прагнув до-
сконало впорядкувати свої майнові справи чи запобігти можливим конфлік-
там навколо його спадку. Вочевидь провідною метою фінальної волі старого
князя, дещо дезорієнтованого несподіваною смертю останнього сина, стало
прагнення забезпечити майбутнє (добробут, майно, освіту, виховання) для
внуків й онучок – своїх нащадків по чоловічих лініях. Утілення цього заповідач
убачав у призначенні надійних опікунів для малолітніх Вишневецьких із числа
кровних і посвоячених родичів, проте саме ця його тестаментова диспозиція, як показали події найближчих місяців, стала нереальною до виконання та на-
віть призвела до того, що підваженою виявилася правомірність самого запо-
віту.
Ключові слова: ранньомодерний заповіт (тестамент), спадкування, перед-
смертні розпорядження, фунеральні практики, князівський рід Вишне вецьких,
ранньомодерна ментальність, релігійність, шляхта, шляхетський соціум,
родинні зв’язки.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.