Знайди книгу!

Опис:
Мустафазаде П.Т. Зовнішня політика Азербайджанської
Республіки в Каспійському регіоні. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку. – Львівський національний
університет імені Івана Франка. Львів, 2019.
Дисертацію присвячено дослідженню особливостей зовнішньої
політики Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні.
Визначені основні пріоритети, стратегія та інтереси
Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні, обґрунтована
значимість ініційованих нею міжнародних транспортно-енергетичних
проектів. Здійснено комплексний аналіз питання двостороннього
співробітництва Азербайджану з прикаспійськими країнами та досліджена
стратегія безпеки держави у Каспійського регіоні.
У першому розділі «Теоретичні основи дослідження зовнішньої
політики Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні» детально
розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження зовнішньої
політики Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні та
джерельну базу роботи. Аналізується рівень наукової розробки проблеми.
Зокрема, з метою аналізу політичних інтересів США в Каспійському
регіоні, використані найбільш відомі наукові праці азербайджанських
вчених. Дж. Гасанли, Я. Махмудова, Дж. Бахрамова, А. Гасанова, М.
Гасимли, С. Чернявський, Н. Маммедова, Х. Бабаогли.
Історія Каспійського регіону та геополітичні процеси розглянуто в
працях професора П. Дарабаді. Автор підкреслює наявність
геополітичного суперництва та аналізує перспективи розвитку
Каспійського регіону в системі сучасних геополітичних процесів. В книзі
Ч. Султанова аналізується історія Каспійського моря та азербайджанської
нафти. Стратегічна значимість Каспійського регіону відображена в
роботах С. Жильцова та І. Зонна. 3

Вплив нафтового фактору на реалізацію зовнішньої політики
Азербайджану, початок формування нафтової дипломатії, побудова
багатовекторної зовнішньої політики та етапи створення нового курсу
державності досліджуються в праці чинного президента Азербайджану І.
Алієва.
Аналіз зовнішньої політики та енергетичної дипломатії займають
центральне місце в книзі І. Ібрагімова. Автор підтримує ідею концепції
«м’якої сили», завдяки якій Азербайджан залишається головним гравцем в
Каспійському регіоні.
Проблема правового статусу Каспійського моря вперше
досліджується в праці азербайджанського юриста-міжнародника Р.
Мамедова. В монографії здійснено міжнародно-правовий аналіз статусу
Каспійського моря, причини суперництва прикаспійських держав. Автор
підтримує ідею надання Каспійському морю статусу прикордонного озера.
Проаналізовано стан вивчення проблематики, пов’язаної із зовнішньою
політикою Азербайджану загалом і в Каспійському басейні зокрема.
У другому розділі «Формування і становлення зовнішньої політики
Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні» проведено
теоретичний аналіз поняття «зовнішня політика», що розглядається в
рамках основних теорій міжнародних відносин. На основі здобутих
спостережень здійснений практичний аналіз зовнішньої політики
Азербайджану, визначені основні пріоритети держави, обґрунтована
стратегічна важливість Каспійського регіону в системі сучасних
міжнародних відносин. На основі концепції Дж. Ная та категорії «м’якої
сили» доведена важливість культурної дипломатії як інструменту
зовнішньої політики. Підтверджується важливість проведених
міжнародних культурних форумів та конференцій, які демонструють
прихильність Азербайджану проводити багатовекторну зовнішню
політику. Завдяки реалізації «м’якої сили» зменшуються ризики зовнішніх
загроз та війн. Аналізуються основні пріоритети зовнішньої політики
Азербайджану в Каспійському регіоні. Досліджується особливість 4

Каспійського регіону в сучасній системі міжнародних відносин,
визначається його транскордонна специфіка та інтеграційна особливість.
Підтверджується ефективне регіональне співробітництво між
прибережними державами та особливе значення енергетичних проектів.
Підкреслюється стратегічна значимість підписання Конвенції про
правовий статус Каспійського моря, здійснено політико-правовий аналіз
документу.
Проведено аналіз основних факторів на формування зовнішньої
політики Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні. Доведено,
що наявність нафти та газу, а також транспортний потенціал
Азербайджану вплинули на побудову зовнішньополітичного курсу
держави. Реалізація стратегічно важливих проектів в Каспійському регіоні
за ініціативою Азербайджану посилюють регіональний та міжнародний
статус держави. Визначено, що багатовекторна та збалансована зовнішня
політика Азербайджану сприяє подоланню зовнішніх загроз та можливих
конфліктів з різними центрами сили.
Доцільно підкреслити, що Азербайджан проводить таку зовнішню
політику, яка зміцнює стабільність в регіоні. Використовуючи економічну
силу як інструмент зовнішньої політики, держава розширює коло своїх
партнерів.
Досліджено становлення нафтової стратегії Азербайджану після
приходу до влади Гейдара Алієва та визначено основний напрямок
сучасної зовнішньої політики Азербайджану. Одним із основних
пріоритетів зовнішньої політики Азербайджану з дня проголошення
незалежності був захист державного суверенітету. Цей пріоритет сьогодні
є одним із основних завдань зовнішньополітичного курсу. Повне
забезпечення цього пріоритету залежить від вирішення таких питань як
виведення окупаційних військ з території Азербайджану та відновлення
територіальної цілісності. Тобто пріоритетом залишається вирішення
Нагірно-Карабахського конфлікту. Важливою подією в історії зовнішньої
політики Азербайджанської Республіки стало підписання «Контракту 5

століття» (1994 року). Пріоритети зовнішньої політики Азербайджанської
Республіки відображають стратегічні цілі та можливості.
Досліджена особливість Каспійського регіону в сучасній системі
міжнародних відносин, визначена його транскордонна специфіка та
інтеграційна особливість. Підтверджується ефективне регіональне
співробітництво між прибережними державами та особливе значення
енергетичних проектів. Аналізується питання «регіону» в теорії
міжнародних відносин. Якщо регіон є політичним простором, де існують
декілька держав за певними спільними і відмінними критеріями, то
регіоналізм – є процес тісної політико-економічної та культурної співпраці
держав цього регіону. Особливу увагу заслуговують регіони, які мають
стратегічне значення, де перетинаються інтереси провідних держав світу.
Наприклад, не дивлячись на відсутність єдиного економічного простору в
Каспійському регіоні, прибережні держави діють в рамках прикаспійських
самітів.
Каспійський регіон або регіон Каспійського моря, можна назвати
геополітичним регіоном держав з різними політико-економічними
інтересами. Домінуючий вплив на геополітику Каспію має вигідне
географічне розташування та наявність природних ресурсів прибережних
держав. Поступово регіон перетворюється на міжнародний транзитний
коридор, де прикаспійські держави об’єднані готовністю ведення діалогу із
зовнішніми гравцями та прийняттям спільних рішень. Визначена
відмінність поняття «Каспійський регіон» досліджується в географічному
та геополітичному вимірі. Географічний підхід вивчає Каспійський регіон
як простір, де віддалені адміністративні одиниці прибережних держав не
можуть бути складовою частиною регіону. Однак, геополітичний підхід
розглядає Каспійський регіон як єдину систему, що включає Каспійське
море та всю територію прибережних держав.
Підкреслюється стратегічна значимість підписання Конвенції про
правовий статус Каспійського моря, робиться політико-правовий аналіз
документу. Визначені наукові підходи щодо дослідження та вивчення 6

проблеми статусу Каспійського моря. Основною причиною відсутності
єдиної позиції були суттєві відмінності політичних та економічних
інтересів прикаспійських держав. З прийняттям Конвенції про правовий
статус 12 серпня 2018 року було вирішено питання правового режиму в
Каспійському морі. Окрім того, підписання Конвенції було необхідною
умовою для забезпечення стабільності в регіоні.
До прийняття Конвенції гарантії безпеки в Каспійському морі
обговорювались під час прикаспійських самітів, прибережні держави
одноголосно виступали проти присутності військових кораблів третіх
сторін. Ця позиція прибережних держав закріплена в положеннях нової
Конвенції.
Основною проблемою залишається відсутність чіткої делімітації дна
Каспійського моря. Конвенція регламентує лише загальні права та
обов’язки щодо реалізації правового режиму. Однак розмежування
внутрішніх та територіальних вод, континентального шельфу здійснюється
за умовами домовленостей прибережних держав.
Таким чином, прийняття тексту Конвенції є результатом численних
зустрічей та домовленостей, що в майбутньому гарантуватиме стабільність
і безпеку Каспійського регіону.
У третьому розділі «Основні напрями зовнішньої політики
Азербайджанської Республіки в Каспійському регіоні» аналізуються
відносини Азербайджану з прикаспійськими державами та США – як
однієї із основних провідних країн світу. Комплексно досліджено формати
співробітництва Азербайджану в Каспійському регіоні. Визначено
проблемні аспекти двосторонніх відносин, серед яких є статус
Каспійського моря, питання мілітаризації, суперечності щодо реалізації
транспортно-енергетичних проектів. Підкреслюється важливість
прикаспійських самітів. В умовах зростаючої регіональної конкуренції
існує проблема домінування, тобто кожна з прикаспійських держав прагне
встановити свій вплив і контроль у регіоні. Найбільш активними
реалізаторами цього процесу є Російська Федерація та Ісламська 7

Республіка Іран, які запобігають поширенню західного (європейського та
американського) впливу в Каспійському регіоні.
Міжнародні проекти, ініційовані Азербайджаном зацікавлюють
уряди більшості прибережних держав. На основі цих спостережень
визначається сучасний вектор зовнішньої політики Азербайджанської
Республіки.
Досліджуючи історичні етапи формування дипломатичних відносин
Азербайджану та США, підкреслюються проблемні аспекти, серед яких
найбільш важливим залишається прийняття 907 поправки – акту,
спрямованого на заборону гуманітарної допомоги Азербайджану. Також
досліджується участь азербайджанських військовослужбовців в
антитерористичних операціях НАТО на Близькому Сході. Обґрунтовано
політико-економічні інтереси США щодо розробок нафтових родовищ в
Каспійському морі та участь американських компаній в «Контракті
століття». Сьогодні США розглядають Азербайджан як ключового гравця
Південного Кавказу, який географічно знаходиться між двома ворожими
центрами сили США – Ірану та Росії. Азербайджан є енергетичним
постачальником «західного напряму», який відіграє важливу роль в
забезпеченні енергетичної безпеки регіону. Також збільшується політична
вага проекту Баку – Тбілісі – Карс, що об’єднує Європу та Азію через
перевезення транспортних вантажів. Проблемою двосторонніх відносин в
Каспійському регіоні залишається питання втручання США у внутрішні
справи та реалізація політики подвійних стандартів відносно
Азербайджану.
Досліджено питання енергетичної безпеки, теоретична сутність
поняття та практична значимість в зовнішній політиці Азербайджану в
Каспійському регіоні. Обґрунтовано, що Азербайджан надає важливого
значення посиленню системи безпеки Каспійського регіону. Енергетична
політика, в основу якої покладені національні інтереси Азербайджану,
базується на принципах взаємовигідного та рівноправного міждержавного
партнерства. Аналізуються основні загрози енергетичній безпеці та шляхи 8

їхнього вирішення.
Визначено загрози, які існують в Каспійському регіоні, зокрема
політичні, економічні, екологічні. Найбільш важливою проблемою в
регіоні є питання нагірно-карабахського конфлікту, вирішення якого є
пріоритетним завданням зовнішньої політики Азербайджанської
Республіки. Доведено, що нестабільність цін на нафту та значні витрати
щодо реалізації нафтогазових проектів створюють економічні проблеми.
Серед екологічних питань, які потребують вирішення є проблема
забруднення моря нафтою. Вирішення проблеми екологічної безпеки
повинно займати пріоритетне місце в шкалі основних цілей політики
національної безпеки прибережних держав. Не зважаючи на прийняття
Рамкової Конвенції про захист морського середовища, прикаспійські
держави іноді порушують положення цього документу. Уряд
Азербайджану приймає необхідні заходи для запобігання забруднення
морського середовища та контролює діяльність ТНК у цьому напрямку.
В роботі помітну увагу приділено дослідженню двосторонніх
азербайджано-українських відносин у контексті предмету дисертаційного
дослідження. Зокрема, розглядаються загальні питання історії
встановлення дипломатичних відносин Азербайджану та України, позиція
Азербайджану щодо Кримського питання, визначено основні напрямки
співробітництва та перспективи спільної участі в міжнародних
енергетичних проектах та особлива роль проекту Південного газового
коридору. Порівнюється геополітична ситуація Каспійського і
Чорноморського регіонів. Доведено необхідність посиленої співпраці
держав регіону в сфері безпеки. Аналізується проблема Криму та Карабаху
як окупованих земель. Загроза існуючих конфліктів на території України
та Азербайджану залишається основною проблемою регіональної безпеки.
Досліджено питання участі Азербайджану та України в програмах
ЄС, зокрема у програмі Східного партнерства, Організації Чорноморського
економічного співробітництва, Чорноморської Синергії. Доведено, що в
зовнішній політиці ЄС Чорноморсько-Каспійський регіон має стратегічне 9

значення. Зацікавленість ЄС у співпраці з Україною та Азербайджаном
базується на одній із основних зовнішньополітичних цілей ЄС –
поширенні впливу в Каспійсько-Чорноморському регіоні через
підтримання енергетично-транспортних проектів.
Аналізується потенційна можливість участі України в цьому проекті.
Обґрунтовано стратегічну важливість енергетичної безпеки Каспійсько-
Чорноморського регіону. Підкреслюється важливість участі Азербайджану
та України в міжнародних та регіональних об’єднаннях, таких як програма
Східного партнерства ЄС, ГУАМ, ОБСЄ, Організація Чорноморського
Економічного Співробітництва.
Важливе значення в роботі надається питанню енергетичної безпеки,
насамперед, теоретичній сутності поняття та його практичній значимості в
політиці Азербайджану в Каспійському регіоні. Обґрунтовано, що
Азербайджан надає важливого значення посиленню системи безпеки
Каспійського регіону. Енергетична політика, в основу якої покладені
національні інтереси Азербайджану, базується на принципах
взаємовигідного та рівноправного міждержавного партнерства.
Аналізуються основні загрози енергетичної безпеки та шляхи їх
вирішення. Підкреслюється стратегічна важливість енергетичної безпеки
Азербайджану як основного фактору співпраці з ЄС. Завдяки енергетичній
політиці та активній співпраці з міжнародними нафтовими компаніями,
Азербайджан може виступати однією із основних домінуючих сил в
Каспійському регіоні. На основі цього визначається енергетична співпраця
з державами Європейського Союзу та визначна роль проектів TAP,
TANAP.
Визначено пріоритетне значення проекту Південного газового
коридору у відносинах між ЄС та Азербайджаном. Зближення ЄС з
державами Каспійського регіону, зокрема з Азербайджаном в енергетичній
сфері зумовлене в першу чергу економічною вигодою. Обґрунтовано
зростаючі показники економічного розвитку між сторонами. Аналізуючи
питання транспортного діалогу між Азербайджаном та ЄС, варто
наголосити на важливості ролі проекту ТРАСЕКА – транспортування
енергоресурсів за маршрутом Центральна Азія – Кавказ – Європа. Основна
нормативна база цієї програми була підписана в Баку 1998 року –
«Багатостороння угода з розвитку транспортно-комунікаційного коридору
Європа – Кавказ – Азія». Основними цілями угоди є розвиток економічних
відносин, торгівлі і транспортних зв’язків в регіонах Чорного моря,
Кавказу, Каспійського моря та Азії. Підкреслюється важливість вступу
Азербайджану до СОТ, що безумовно сприятиме розвитку торговельних
відносин між Азербайджаном і ЄС.
Ключові слова: Азербайджанська Республіка, Каспійський регіон,
зовнішня політика, енергетична безпека, транспортно-енергетичні проекти,
прикаспійські держави, Прикаспійський саміт, регіональна безпека.