Знайди книгу!

Опис:
Клочак О.З. Зовнішня політика і дипломатія Республіки Польща в епоху глобалізаційних змін (1989-2004 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02. “Всесвітня історія”. – Дипломатична академія України
при Міністерстві закордонних справ України; Київський національний
університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ,
2018.
Відносно короткий в історичному плані час існування незалежної України,
і, відповідно, її дипломатії, зумовлюють потребу вивчення міжнародного досвіду
формування дипломатичної служби, зокрема, досвіду нашого західного сусіда –
Республіки Польща.
Дана дисертація є першим дослідженням підсумкового характеру, в якому
комплексно проаналізовано здобутки вітчизняної та зарубіжної, переважно
польської, історіографії з питань зовнішньої політики і дипломатії Республіки
Польща періоду 1989-2004 рр.
З’ясовано, що всупереч актуальності даної теми для України, вітчизняна
література з цієї проблеми є нечисленною.
По суті, в українській історіографії відсутні роботи, в яких була би
поставлена мета реконструювати процес розробки та реалізації
зовнішньополітичного курсу Варшави періоду кінця ХХ – початку ХХІ століть.
Історіографія проблеми представлена поодинокими історіографічними
розвідками, окремими історіографічними розділами дисертаційних досліджень та
монографій, історіографічними оглядами у наукових статтях українських та
зарубіжних науковців. Попри окремі відмінності у структурованості
історіографічного процесу, концептуальні підходи дослідників до вивчення теми є
доволі схожими. Комплексне осмислення наукового доробку дозволило з’ясувати 3
ступінь розробки проблеми, характер представленості у ньому ключових її
аспектів.
Водночас, з’ясовано, що у працях дослідників країн Заходу зазначена
тематика представлена достатньо широко. Інтерес науковців цих країн до цієї
проблеми був детермінований, передусім, існуванням потреби у виробленні
теоретичної бази для формування зовнішньополітичної стратегії їхніх держав та
тактики її реалізації.
Аналізуючи науковий доробок дослідників Російської Федерації із
зазначеного питання, з’ясовано, що він базується на дослідженнях за часів СРСР,
збережених наукових контактах з країнами Варшавського блоку (Інститут
Європи, Інститут слов’янознавства і балканістики Російської академії наук,
Московський Центр Карнегі) та наявності геополітичних інтересів в Центрально-
Східній Європі.
Аналіз здобутків сучасної польської історіографії з даної тематики
засвідчило наявність значної кількості наукових праць, у яких різною мірою
висвітлюються питання трансформації внутрішньої політики, проблем
євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі після набуття справжньої
державної незалежності.
Разом з тим, моніторинг наявної польської наукової літератури засвідчив
відсутність комплексного дослідження новітньої зовнішньої політики Польщі, а
саме ретельний науковий доробок в контексті здійснення нею сучасних
міждержавних відносин з провідними учасниками європейської та світової
політики, у тому числі, реалізації саме стратегії вступу в структури НАТО і
Європейського Союзу.
Загалом, стан наукової розробки проблеми засвідчує наявність інтересу
науковців до неї. Водночас, проведений автором аналіз історіографії
досліджуваного питання показав недостатній рівень і повноту джерельної бази з
даної тематики в українській літературі та відсутність узагальнюючої праці у
зарубіжній, чим і зумовлена підготовка презентованої дисертаційної роботи, її
змістове та концептуальне наповнення. 4
Ураховуючи викладене, саме у пошуках архівних фактів, ретельно
проаналізовано матеріали Галузевого державного архіву Міністерства
закордонних справ України від часу започаткування діяльності Посольства
України в Республіці Польща, а саме з листопада 1991 року та по 2004 рік,
останній рік хронологічних рамок дослідження – рік набуття Польщею членства в
Європейському Союзі. Опрацьовано записи бесід, щоденники Послів,
співробітників Посольства України в Республіці Польща, довідкові матеріали про
країну, а також, щоденні огляди іноземної преси та інші щорічні інформаційні
матеріали надані Посольством України в Республіці Польща за досліджуваний
період.
Таким чином, основні результати, які характеризують особисті надбання
автора, містять наукову новизну, бо вперше до наукового обігу залучено
40 неопублікованих вищезазначених справ-томів Галузевого державного архіву
Міністерства закордонних справ України, а також, матеріали Особистого архіву
Геннадія Удовенка (1931-2013) по Республіці Польща, що зберігаються у науковій
бібліотеці Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ
України.
В рамках даного дослідження доведено, що Республіка Польща на зламі
епох пройшла непростий шлях демократизації, внутрішнього реформування від
основ державного устрою до найнижчих ланок суспільно-економічного життя.
Загалом, за незначний проміжок часу цій країні вдалося розбудувати міцну
правову державу, розвинуте громадянське суспільство, суттєво покращити
економічне становище та зайняти гідне місце в сім’ї європейських народів.
Визначено, що на формування новітньої польської зовнішньої політики
вплинули як внутрішні державні умови, так і міжнародні фактори, що склалися по
закінченні холодної війни. Серед найбільш важливих внутрішніх умов у Польщі
автором визначено – демократичні політичні перетворення і нову концепцію
державної зовнішньої політики, а серед міжнародних подій – возз’єднання
Німеччини, розпад Східного блоку і СРСР, прискорення європейської інтеграції
та трансформація НАТО. 5
Систематизовано кадрову політику Міністерства закордонних справ
Республіки Польща та досліджено зміни в організаційній структурі її
дипломатичної служби з 1989 р.
Обґрунтовано, що визначну роль у формуванні наукового і кадрового
потенціалу відіграє Польський Інститут Міжнародних Справ, який засновано у
1996 році.
Разом з тим, у контексті дослідження механізмів практичної підготовки
сучасних фахівців зовнішньої політики Республіки Польща з’ясовано, що
завданнями Дипломатичної Академії, функціонуючої в структурі Польського
Інституту Міжнародних Справ від листопада 2005 р., є здійснення
спеціалізованого навчання в рамках дипломатично-консульської аплікації, яке
готує фахівців до роботи в закордонній службі та доведено, що цей навчальний
заклад велике значення надає роботі над удосконаленням організаційної
структури польських дипломатичних і консульських представництв.
Водночас, у даному науковому дослідженні висвітлено діяльність польської
Академії Молодих Дипломатів, яка готує не лише безпосередньо фахівців, які
працюють або працюватимуть в структурі МЗС, а й представників державних,
громадських і бізнесових структур, які так чи інакше представляють свою країну
за кордоном.
Реконструйовано діяльність міністрів закордонних справ Республіки
Польща, які очолювали польське зовнішньополітичне відомство у визначеному
дослідженням періоді.
Доведено, що інтеграція Польщі у західні політичні, економічні, соціальні
структури та структури безпеки була основною метою усіх без винятку польських
урядів починаючи з 1989 року.
У дисертації використано спеціальну термінологію, вибір якої зумовлений
специфікою предмета дослідження, а саме:
- період з 1989 року по 1999 рік визначено “епохою романтичної
ініціативи”. 6
До середини 1993 року зовнішня політика Польщі проводилася згідно з
концепцією міністра закордонних справ Кшиштофа Скубішевського. Означала
вона повну орієнтацію на Захід. Кінцева мета – інтеграція з ЄС та членство в
НАТО. Це мало забезпечити успіх політичних та економічних реформ, поставити
Польщу в ряд розвинених країн Заходу і гарантувати національну безпеку під
американською “ядерною парасолею”. Східна політика (за яку, а точніше за
відсутність якої, Кшиштоф Скубішевський був гостро критикований) теж
визначалася умовами інтеграції з Європою і зводилася до того, щоб утримувати
конструктивні відносини із сусідами, не дати себе втягнути у будь-які конфлікти.
- період з 1995 року по 2000 рік зазначено як період “безпекового
пріоритету”.
Країни-члени НАТО запросили Республіку Польща до переговорів щодо
дійсного членства у Північноатлантичному Альянсі. На Вашингтонському саміті
НАТО у квітні 1999 року Польща однією з перших постсоціалістичних країн
(разом з Чеською Республікою і Угорщиною) була офіційна прийнята до Альянсу.
Водночас, у цей період, країни ЄС акцептували пропозицію Європейської Комісії,
яка відкрила полякам шлях до переговорів стосовно реальної перспективи
членства в Європейському Союзі.
- період з 2000 року по 2004 рік є останніми хронологічними рамками
дослідження і епохальним успіхом зовнішньої політики Республіки Польща від
1989 року, довершеною “європейською інституалізацією”.
Встановлено, що сама перспектива була дуже важливим фактором, що
ініціювала в Польщі цілу низку необхідних економічних реформ, трансформацію
громадянського суспільства, переорієнтацію роботи управлінського апарату до
європейських стандартів тощо. Безперечно, проведення тих реформ було
необхідним навіть без перспективи членства, а просто з метою утворення
багаторинкової, демократичної країни, але така мета, як членство в НАТО та ЄС,
прискорила і значно полегшила їх проведення.
Виокремлено три аспекти публічної дипломатії Полонії (діаспори), що
виходять за межі польської традиційної дипломатії: релігійний, 7
пропагандистський та геостратегічний. У цьому контексті, зроблено акцент на
визначальній ролі найвидатніших представників польського народу закордоном в
успішному прозахідному інтеграційному процесі Республіки Польща.
Будуючи незалежну Польщу, уряд Тадеуша Мазовєцького на початку 90-х
зміг використати потенціал польської діаспори. Ян Новак-Єзьоранський, Єжи
Ґєдройц, Збігнєв Бжезінський відіграли величезну роль у становленні
демократичної Польщі. Новак-Єзьоранський представляв Лєха Валенсу під час
передвиборчих дебатів у 1995-му. Але пізніше зміг переступити через свою
особисту неприязнь до Алєксандра Кваснєвського та разом з ним лобіювати вступ
Польщі до НАТО. Так зробив і Єжи Ґєдройць – не відчуваючи симпатії до
президента Квасневського, разом з ним брав участь у процесах польсько-
українського примирення. Поляки мають одну річ, якої бракує українцям – вміння
осягати надпартійного компромісу заради майбутнього країни. Речником
компромісу заради успішної прозахідної інтеграції його рідної Батьківщини був і
Папа Римський Іван Павло ІІ. А останній президент Польщі у вигнанні Ришард
Качоровський усе своє активне життя до останнього подиху формував
позитивний імідж про свій край за кордоном, традиційно наголошуючи на
історичній та ментальній приналежності Польщі до великої європейської сім’ї.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її матеріали і
висновки можуть бути використані в майбутніх наукових дослідженнях
закордонної політики Варшави, а також у навчальному процесі України та інших
держав, зокрема, при розробці навчальних посібників та курсів з історії сучасної
зовнішньої політики Республіки Польща. Матеріали дослідження можуть знайти
застосування у роботі зовнішньополітичних відомств України при плануванні
політики щодо окремих країн (перш за все, щодо Республіки Польща та решти
країн Європейського Союзу).
Ключові слова: Республіка Польща, зовнішня політика, дипломатія,
міжнародні відносини, глобалізаційні процеси.