Знайди книгу!

Опис:
Сіверянський літопис. 2021. № 5


У центрі уваги запропонованої студії перебувають два представники різних поколінь україн-
ського руху: Пантелеймон Куліш (1819–1897) і Сергій Єфремов (1876–1939). Мета статті: з’ясу-
вати механізм конструювання в публіцистичних і літературно-критичних працях С. Єфремова об-
разів старшої генерації українства, «людей 1840-х років», простежити головні щаблі еволюції в
ставленні Єфремова до постаті й спадщини Куліша. Джерелами послугували передусім праці
С. Єфремова 1900–1920-х рр., найважливішими з яких є «Без синтезу. Пам’яті Куліша» (1912; нова
редакція – 1924), «Новий похорон Куліша» (1908), «Біля початків української критики (Куліш як лі-
тературний критик)» (1919), «Провіяний Куліш. Характер і завдання дослідів про Куліша» (1927),
мемуари й щоденники, громадсько-політична й культурологічна публіцистика С. Єфремова. У
1900-ті рр. у своїх спостереженнях критик тяжів здебільшого до соціально-психологічного трак-
тування постаті П. Куліша. Суттєвим у контексті розглянутої проблеми є поняття «комуніка-
тивної дії», запозичене з методологічного арсеналу феноменологічної соціології (А. Шюц, Ю. Габер-
мас), яке вимагає, щоб дійові особи були розглянуті як суб’єкти, які говорять і слухають, тісно по-
в’язані з об’єктивним, соціальним або суб’єктивним світом; щоб висували певні претензії на значу-
щість того, про що вони говорять і думають, у чому переконані. Вільна та відкрита комунікація,
прибічником якої був у публіцистиці та громадському житті С. Єфремов, підтверджує акту-
альність цих ключових понять для історико-біографічних досліджень. У публіцистичних текстах
С. Єфремова, присвячених представникам старшої генерації українського руху, наявні інтерпрета-
ція і репрезентація минулого як складові колективної пам’яті.
Ключові слова: Пантелеймон Куліш, Сергій Єфремов, публіцистика, комунікативна дія, поко-
ління.