Знайди книгу!

Чи не дивно, що впевненість завжди передує руйнуванню?

Він змінюється. День у день усе більше віддаляється, все більш неприступний, далекий. Зараз готує випробування для спорідненої душі, яку ще не розшукав, зводить мури та лабіринти, фортеці на гірських верхах, пропонує їй знайти себе десь в одній з них. Він мастак, коли йдеться про самозахист від тієї однієї на світі, яку б міг покохати і яка покохала б його. Зараз він постійно в стані перегонів... Цікаво, чи встигне вона зустріти його до того, як він скрутить собі в’язи?

Тягар наглої смерті став моїм альтернативним майбутнім, від якого я ледь спромігся відмовитись, й оскільки мене воно обминуло, хотілося помахати йому вслід рукою. Помахати майже з сумом. У тому майбутньому, а зараз уже в альтернативному минулому, я несподівано для самого себе отримав відповіді на запитання про смерть, які давно мене непокоїли.

Щоб привнести щось у своє життя, уяви собі, що все вже там

Що освіченішими ми стаємо, то менше здатні жити поряд з будь-ким. Що більше дізнаємося, то більше схильні до самодостатнього життя.

Чому так складається, що самотніми завжди лишаються найбільш довершені люди, чиї вчення, ставши віруваннями, живуть століття?

"Йди до біса!" — це таке ж саме погладжування, як і "Привіт", тож коли люди не в змозі отримати позитивні погладжування, вони погоджуються й на негативні

Найбільші прокляття чоловіків: відповідальність і провина
Чоловіки не лише не вміють читати емоції людей, але ще й відчувають провину за певні емоційні стани, особливо у жінок. Ця провина ґрунтується на дуже сильній схильності відчувати відповідальність за інших людей, рятувати їх та не дозволяти їм піклуватися про себе.
Приклад: чоловік і жінка зустрічаються в парку. Їхні найпотаємніші бажання дуже схожі між собою. Обоє хочуть триматися за руки, бігати по траві, погладжувати волосся одне одного й торкатися шкіри, розповідати одне одному про себе. Якби вони діяли вільно, то робили б саме так і продовжували це робити, аж поки хтось із них не вирішив би це припинити,— тоді їхні стосунки або змінилися б, або закінчилися б. Однак насправді все відбувається не так. З точки зору чоловіка такі прості дії, як-от взяти її за руку, подивитися їй у вічі й попестити її волосся, негайно піддаються цензурі та замінюються відчуттям провини. Пересічний чоловік відчув би провину за таке плотське, тваринне бажання. Він каже собі, що повинен краще пізнати жінку, перш ніж її торкатися; що він повинен запросити її в кіно та на вечерю, подарувати їй щось, перш ніж вона надасть йому дозвіл на фізичні погладжування, яких він хоче. Або ж він вважатиме своє спонтанне бажання доторкнутися до жінки сексистським і неприйнятним, бо так він перетворює жінку на сексуальний об’єкт, з яким він може контактувати тільки фізично. Тому він придушує свою початкову вільну чуттєву реакцію і замінює її на «більш прийнятну» реакцію, що тамує його почуття провини. Він часто панікує, коли дійсно подобається жінці й вона проявляє свою любов, ніжність, очікування або розчарування. Бо зненацька він опиняється в зоні відповідальності. Він повинен відповісти їй любов’ю у відповідь або ж задовольнити всі її потреби. Якщо він цього не робить, то відчуває себе винним. Найчастіше чоловік пристосовується до цього й розпочинає гру «Винний і спійманий у пастку».
Реакція чоловіка на провину — це втеча від тих почуттів та емоцій, які викликають провину, до пасивної інтелектуальної сфери, де він використовує своє найбільш розвинене вміння — раціональність. Чоловік, який придушує свої справжні почуття через провину, схильний розмірковувати про те, чого він хоче. Він може вирішити, що йому варто цінувати розум жінки, а не її тіло. Або, можливо, він вирішить одружитися з нею. Або що повинен бути чутливим і повинен «боротися» зі своїм шовінізмом. Він продовжує мізкувати над цим, говорити про це й робити речі, які, як він вважає, дозволять виконати свої обов’язки та уникнути почуття провини.
Результат цього процесу, як правило, катастрофічний. Природна, чуттєва реакція обох осіб не отримує можливості проявитися, хоча вона могла б привести до того, чого хочуть обоє. Бажання жінки, як правило, полягає в поглибленні та збагаченні стосунків, у яких оцінюються не тільки її зовнішня краса, а також і її особистість, яка шар за шаром розкриватиметься у стосунках. Бажання чоловіка — це стосунки, у яких він може діяти вільно, не боячись потрапити в пастку. Однак замість цього чоловік робить речі, які він повинен робити, але які він не хоче робити, що й породжує обурення та призводить до брехні, яка ще більше підсилює відчуття провини. Як наслідок, розвиток їхніх стосунків пригальмовується, або вони й узагалі припиняються, так і не розвинувшись. Обурення виникає тому, що чоловік не робить того, що він хоче робити, а робить те, чого він не хоче робити, і відчуває себе зобов’язаним продовжувати це робити, тоді як жінка стає дедалі роздратованішою та все більш таємничою. Він продовжує пристосовуватися до такого порядку речей та поступово втрачає зв’язок з тим, чого він дійсно хоче, і відчуває все більшу провину за свої справжні почуття. Урешті-решт, після певного періоду часу він раптово обриває ці стосунки й тікає від того, що перестало приносити задоволення й стало нестерпним.
Однак ці події не відбуваються у вакуумі. Жінки мають додатковий набір реакцій, які запалюють та підтримують у чоловіків відчуття провини. У багатьох випадках жінки погоджуються з тим, що первинний фізичний інтерес чоловіка до них, жінок, є недоречним і заслуговує на покарання відчуттям провини. Жінки часто потребують гарантій того, що «він хоче від мене більше, ніж просто секс», що «він одружиться зі мною» або «піклуватиметься про мене». Проте дедалі більша кількість жінок, які не мають таких очікувань, вважають, що навіть якщо б вони були готові й бажали триматися за руки, гуляти по траві й навіть якби сказали про це, то чоловіки все одно б трималися за своє почуття провини й не робили кроку назустріч.
Почуття провини — це реакція, якої навчають людей їхні батьки задля впливу на них. Почуття провини не дозволяє дітям прагнути речей, які вони хочуть мати, але батьки проти цього.
Коли хлопчики перетворюються на чоловіків, від них очікують, що вони одружаться та створять сім’ю. Наше суспільство процвітає завдяки працьовитим чоловікам, що виконують роботу. Тому важливо чоловіків обережно заманити в стосунки з жінкою та їхніми дітьми в ізольованому будинку або квартирі. У таких умовах вони зможуть найкраще працювати для своїх роботодавців щодня протягом восьми повних годин. Після роботи їм потрібно вісім додаткових годин, щоб «спустити пар», ще вісім годин, щоб поспати й знову піти працювати. Для того щоб чоловік оптимально виконував свою роботу, він повинен жити з жінкою, яка протягом восьми годин його відпочинку сповнює його новою енергією. Чоловік проводить цілий день на роботі, виготовляючи автомобілі, тож коли він приходить додому, жінка вмикає «режим дружини», дарує йому погладжування і турботу, а тоді вони сплять (бажано не витрачаючи жодної сексуальної енергії) — тож такий чоловік є набагато ефективнішим джерелом праці, ніж самотній чоловік. Отже, чоловікам прищеплюється відчуття, що вони повинні дозволити заманити себе в сильце стосунків з жінкою, щоб роботодавці могли експлуатувати їхню працю. А чоловіки, які намагаються подолати цей стереотип й відмовляються одружуватися та заводити дітей, відчувають через це сильне почуття провини.

Потреба в речах, яких не вистачає, фактично зменшується в присутності інших, з ким можна співпрацювати та ділитися, а штучні споживчі потреби, породжені торгівлею та рекламою, взагалі зникають

Мiра твого неуцтва дорiвнює глибинi твоєї вiри в несправедливiсть i трагедiю.
Те, що гусiнь називає кiнцем свiту, Учитель називає метеликом.

Не бiйся розлук. Прощання неминуче перед тим, як зустрiтися знову.
I нова зустрiч, за швидкоплинну мить чи за низку життєвих термiнiв, напевне настане для тих, хто є друзями

Ось тест для визначення, чи завершено твою мiсiю на землi:
Якщо ти ще живий, то — нi.

Лише вряди-годи промайне в натовпi обличчя, якась гарненька, яскрава, мов зiрка, жiнка, що викликає бажання зупинитись i привiтатися, постояти з нею хвилинку, погомонiти, нiкуди не поспiшаючи. Та вона або летить зi мною як пасажирка на десять хвилин, або не летить i зникає, а наступного дня я вiдлiтаю до Шелбiвiлла i вже нiколи не зустрiну її. Це нагадує менi про мою самотнiсть. Мабуть, менi важко знайти сталих i надiйних друзiв, бо сам я несталий.

Кожна людина, кожна подiя в твоєму життi знаходить там мiсце тому, що ти сам вирiшив її прийняти.
Те, що ти вирiшуєш з ними робити, — твоя справа.

Реальнiсть є свята iндиферентнiсть, Рiчарде. Матерi байдуже, яку роль грає її дитя в своїх iграх; один день воно позитивний герой, наступного дня — негативний.