Знайди книгу!

Введення гарантованого річного доходу сприятиме викоріненню багатьох вад, властивих сучасному капіта­лістичному і соціалістичному суспільствам

За відсутності інформації, обговорення і вла­ди, здатної зробити рішення дієвими, демократично ви­словлена думка людей має значення не більше, ніж оплес­ки на спортивних змаганнях.

споживання породжує пасивність, що спрага швидкої зміни вражень і новизни, яку вдовольняє лише спожива­цтво, відбиває нашу внутрішню стурбованість, бажання втекти від самого себе; треба усвідомити, що гонитва за новими речами — це лиш засіб самозахисту, страх опини­тися наодинці із самим собою або з іншою людиною.

якщо людина бачить перспективу і розуміє, що конкретно можна зробити, аби крок за кроком наблизитися до неї, вона починає відчувати не страх, а на­тхнення та ентузіазм.

Протягом двох чи трьох століть багато індивідів живуть лише як робоча сила, а не як люди

«Криза ідентичності» в сучасному суспільстві справді є кризою, і вона спричине­на тим фактом, що кожен його член став уніфікованим інструментом, чиє почуття ідентичності зумовлене лиш участю в діяльності корпорації чи іншої велетенської бю­рократичної організації, оскільки ідентичність примітив­них осіб базується на членстві в якомусь клані.

релігійна ідеологія потрібна для того, щоб під­тримати дисциплінованість людей і не підривати основ суспільства.

Державі була необхідна релігія як ідеологія, що ототожнювала непокору з гріхом; церква ж потребувала віруючих, яких держава виховувала в дусі по­кірності. Обидві вони використовували інститут сім'ї, перед яким було поставлене завдання привчати дітей до покори, починаючи від найпершого прояву свавілля (спочатку ці зусилля спрямовуються на дотримання правил особистої гігієни). Власна воля дитини має бути зламана, щоб потро­ху готувати малюка до майбутнього дорослого життя в ролі доброчесного законослухняного громадянина.

Мир як стан міцних гармонійних стосунків між наро­дами можливий лише за умови, що принцип володіння по­ступиться місцем принципу буття.

Допоки народи складатимуться з людей, орієнтованих переважно на володіння й жадобу, вони не зможуть уникнути війн.

Сучасні молоді люди, схильні до самопожертви, є водночас і звинувачуваними, і обвину­вачами, бо їхній приклад свідчить, що в нашій соціальній системі кращі з кращих відчувають таку самотність, без­вихідь і відчай, що фанатизм і руйнація — єдиний вихід, який ця зневірена молодь здатна побачити.

Той, хто справді любить якусь одну людину, — любить увесь світ

Спінозівське розуміння активності й пасивності яв­ляє собою радикальну критику індустріального суспіль­ства. На відміну від поширеного нині уявлення, ніби люди, якими рухає жадоба грошей, наживи або слави, є нормаль­ними і добре пристосованими до життя, Спіноза вважав таких людей вкрай пасивними і, по суті, хворими. Активні особистості в розумінні Спінози — а сам він являв собою яскравий приклад такої особистості — виняток; вони на­віть вважаються в певному сенсі «невротичними», бо по­гано пристосовані до так званого нормального життя.

Раб може відчувати тілес­не задоволення так само, як і вільна людина. Але щастя (eudaimonia) полягає не в задоволеннях, а в діяльності від­повідно до доброчесності («Нікомахова етика»)

особис­тість, інтереси якої орієнтовані винятково на володіння, — це невротична, хвора особистість; звідси можна зробити висновок: якщо більшість членів суспільства мають таку вдачу, суспільство хворе.