Знайди книгу!

Масштабні вбивства - це завжди спроба ствердити життєву силу своєї власної групи.

Боротьба під час посттравматичного досвіду полягає у перебудові себе в єдину особистість, реінтеграції себе.

Осяяння починається з руйнування попередніх форм.

Жодна теорія не може досягнути висот, якщо вона не грунтується на дослідах і не є однобокою

Нічого не є надзвичайним, тому що все має одинакову емоційну цінність.

Життя сповнене страждання.
Єдине страждання, якого можна уникнути, -
це страждання, засноване на спробах
уникнути страждань.

Поширення особистого досвіду - це акт здорового альтруїзму.

Усі наші спроби змінити іншу людину мають егоїстичні мотиви. У їхній основі лежить віра в те, що через зміну партнера ми самі станемо щасливішими. Немає нічого поганого в тому, щоб хотіти бути щасливою. Але ставити власне щастя у залежність від зовнішніх факторів, передавати його до рук інших людей, означає уникати нашої власної можливості та відповідальності змінювати своє життя.

Діти з дисфункційних родин відчувають відповідальність за проблеми своїх родин та їхнє вирішення. Існує три основні способи, якими такі діти намагаються "рятувати" свої родини, - стати "невидимими", стати "хорошими" та стати "поганими".

Іноді, коли довго намагаєшся підтримувати ілюзію зовнішньої пристойності, стає майже неможливо показати іншому, що насправді коїться в тебе в середині.

Саме цим пояснюється те, чому кожні нові стосунки таких жінок гірші за попередні - із кожною поразкою самооцінка жінки знижується, а отже, знижуються очікування щодо партнера.

Наркоман, який заглиблюється у свою залежність, шукає не людину, яка б допомогла йому одужати. Він шукає людину, із якою йому буде зручно залишатися хворим.

Що складніше розірвати стосунки, які завдають вам шкоди, то більше травматичних елементів вашого дитинства вони відображають.

Оскільки емоційна взаємодія у здорових стосунках є набагато більш складною і делікатною за відкритий драматизм проблемних стосунків, її драматичний потенціал часто залишається поза увагою літератури, кіно та естради. Той факт, що ми звикаємо до нездорових стосунків та починаємо сприймати їх як нормальні, пояснюється тим, що ми не бачимо альтернативи.

Саме сутність замовчування - неможливість говорити про проблеми - є визначальним для того, якою дисфункційною стане родина та як тяжко будуть травмовані її члени.