Знайди книгу!

Кожен окремий індивід - істота розумна та свідома, а коли індивідів збирається декілька або багато, вони стають здатними на будь-які навіженства. Саме відповідно до такого положення, натовп може розглядатися як соціальна тварина, що зірвалася з ланцюга, і, як сліпа сила, яка здатна подолати будь-які перешкоди та зруйнувати творіння століть.

Перебування всередині маси, аудиторії інтенсифікує позитивні і негативні реакції, тобто дружелюбно налаштовані стосовно один одного люди, коли сидять поруч, відчувають ще більшу взаємну симпатію, тоді, як недружелюбно налаштовані - ще більшу антипатію.

При неагресивності в українця все ж таки залишається дух бунту проти несправедливості, який ушляхетнений ідеалом визвольної боротьби. Український інтровертизм не є "замкненим у собі", "він радше є спрямуванням на себе".

Особистість (або група людей) стає жертвою маніпуляцій за умов, коли вона виступає як її співавтор, співучасник. Тільки тоді, коли люди під впливом отриманих сигналів перебудовують свої погляди, позицію, думки і розпочинають діяти за новою програмою, маніпуляція відбулася. Якщо ж людині вдалося захистити себе від маніпулятивного впливу, засумніватися, зберегти власну програму дій, то жертвою в такому разі вона б не стала.

Дифузія відповідальності - за умов збільшення кількості свідків події кожен із них із меншою готовністю бере на себе відповідальність за надання допомоги потерпілому.

Якщо якийсь народ дозволить міцно укорінитися звичкам протягом кількох поколінь, він вже не зможе змінитися і стає нездатним до вдосконалення. І насильницькі революції тут нічого не здатні зробити, оскільки уламки розірваного ланцюша або знову спаюються разом, і минуле без усяких змін набуває своєї влади, або ці шматки залишаються розсіяними, і тоді за анархією скоро настає занепад.
Ідеал кожного народу полягає у збереженні традицій минулого і водночас у поступовій, повільній та невідчутній їх зміні.

Десята людина. Якщо дев'ять з нас з однаковою інформацією дійшли до того ж самого висновку, то обов'язок десятої людини не погодитися.
Не залежно від того яким неймовірним це може здаватися, десята людина мусить почати думати з припущення, що інші десятеро помилялися.

Багато хто з нас має стабільний характер, тому що вправно контролює своє довкілля.

Щоб переконувати, потрібно для початку винайти ти виокремити спільне, що об'єднує людей, і встановити психологічний контакт, а вже потім разом проаналізувати всі аргументи обох партнерів і дійти спільного результату.

Допомогти людині стати меншим незнайомцем для самої себе - одне з найважливіших завдань діалогічної взаємодії.

Там, де немає дискусії, уточнення поглядів, там відсутній діалог.

Протягом життя людина багато разів себе стверджує або ж заперечує, досягаючи вершини самовдосконалення. Йде постійна боротьба між досягнутим і ще не пізнаним, між рівновагою, творчим піднесенням і особистісною кризою. Це закономірний процес соціалізації ііндивіда. І яким би не був важким, складним етап соціалізації, однак у кожну мить свого часу людина завжди має можливість зупинитися, осмислити сенс свого існування.

Вчинок самозвітування. Йдеться про підбиття підсумку життя як вчинку. Це складний духовно-психологічний процес, який дає людині відчуття самоповаги, душевного спокою і гармонії з собою. Драматизм підсумкової самооцінки життя як вчинку пов'язаний із неможливістю самоомани, нещирості, поверховості. Результат вчинку самозвітування - людська мудрість.

Інтенсивні реакції індивіда на стрес визначається не абсолютною величиною подразника, а його суб'єктивною значимістю для даної особи.

У процесі самовиявлення, саморозкриття особистість проходить ступені "інстинкту", "дресури" та "інтелекту" й умови соціального життя тут істотної ролі не відіграють.