Знайди книгу!

Я не розумію, що відбувається з людьми: вони вчаться не шляхом розуміння, а якось по-іншому - шляхом запам'ятовування чи що. Їхні знання такі ненадійні!

Гідність щось значить, тільки якщо ти готовий заплатити за неї високу ціну.

традиції - це відфільтроване колективне знання

знаєш чому тебе засудили на смерть? Через тебе люди почуваються дурнями, бо сліпо тримаються звичок, інстинктів і традицій. Іноді ти правий. Але ти каламутиш воду там, де люди жили собі й не знали клопотів. Ти руйнуєш ілюзії людей про них самих. Позбавляєш радості від можливості не знати.

Утеча від нудьги - єдиний дієвий варіант для мене. Інакше життя втрачає сенс.

У форматованому середовищі одні люди розумніші за інших, школа, власне, селекціонує тих, хто показує в такому середовищі кращий результат, причому, як це завжди буває при конкуренції, за рахунок результатів поза цим середовищем.

Людині самодисциплінованій потрібні випадковість, безлад, пригоди, невизначеність, самовідкриття, ризиковані ситуації - усе, що робить життя цікавим і відрізняє його від розмірених, фальшивих і порожніх буднів директорів, які живуть за графіком і встають за будильником.

Ідея виживає не тому, що сильніша за альтернативну, а тому, що виживає людина, яка в неї вірить.

Стоїки зневажали розкіш. Про людину, яка жила в розкошах, Сенека писав: "У іншого він позичає чи у власного багатства, - він усе одно у боргах"

Шляхетність людини визначають ризики, на які вона йде, боронячи свої переконання, іншими словами - потенційні збитки.

Прокрастинація - це коли природна сила волі передає повідомлення у вигляді низької мотивації, а значить розв'язати проблему можна, змінивши середовище або професію так, щоб не довелося воювати із собою. Мало хто доходить логічного висновку, що прокастинція - це хороший, природний, зважений у плані ризиків спосіб ухвалювати рішення.

Кажуть, що найкращі коні програють, коли змагаються зі слабшими, і виграють, коли біжать проти сильних. Недокомпенсація через відсутність стресу, зворотний гормезис, брак викликів послаблюють навіть кращих з найкращих.

Багато примітивних племен використовують у спілкуванні назви лише двох-трьох кольорів, причому у них нема дальтонізму. Якщо влаштувати тест, вони прикрасно відрізняють один колір від іншого. Ці люди бачать різні відтінки веселки, але не можуть висловити їх словами. Їхній дальтонізм - не біологічний, а культурний.

Ввічливе ставлення до нахаби нічим не краще, ніж нахабне ставлення до ввічливої людини; так само й поблажливість до падлюки її заохочує

що користі з утечі, якщо не повертатися й не застосовувати все пізнане і звідане?