Знайди книгу!

Людина не змогла б себе оцінювати, якби не володіла цінностями і гідністю "судді" й не розуміла того, що актуальний стан не відповідає тому, як повинно бути

Брак успіху не означає брак сенсу. Це стає очевидним, коли згадуємо наше минуле, скажімо, нещасливе кохання. Нехай кожен із нас відверто запитає себе, чи готовий він назавжди забути про своє нещасливе кохання, з усіма притаманними йому сумнівами та стражданнями. майже з цілковитою впевненістю можна стверджувати, що ми цього не хотіли б. Адже страждання часто нас виховують, завдяки їм ми мудрішаємо, і, буває нещаслива закоханість дає нам у подальшому житті значно більше, ніж могла б дати вдала еротична пригода.

Я чудово бачив свою подальшу долю. Я був бідним і мав ним і залиштись. Та мені насправді й не хотілося грошей. Я навіть не знав чого хочу. Хоча насправді знав. Я хотів кудись заховатися і нічого не робити. Думка про те, щоб кимось стати не тільки лякала мене, мене від неї нудило. Думка про те, щоб стати юристом, радником, інженером чи ще кимось здавалася мені неприйнятною. Одружитися, завести дітей, застрягти в сім’ї. Щодня ходити на роботу, а потім повертатись. Неможливо. Робити щось, приймати участь у сімейних пікніках, святкуваннях Різдва, 4 липня, Дня праці, Дня матері… хіба людина народжувалася для цьбого всього, щоб в результаті померти? Я б краще був посудомийником, щодня повертався б до своєї маленької кімнатки й упивався поки не засну.

я засвоїв те, що бідняки так і залишаються бідняками. Що багатий, унюхавши бідного тільки посміється. Вони мали сміятися, інакше все виглядало б занадто страшно. Вони навчилися цього протягом багатьох поколінь. Я ніколи не пробачу дівчат, що сідали у машини до тих усміхнених хлопців. Вони просто не могли не робити цього, втім завжди здається, ніби може… Та не могло бути ніяких «може». Багатство означало перемогу, а перемога була єдиною реальністю.
Яка жінка погодиться жити з посудомийником?     
Протягом усього навчання в школі я намагався не думати про те, як складуться мої справи. Ліпше, здавалося, відкласти думки…

Саме так зазвичай все і відбувалось. Можна бути керівником чи сміттярем, можна бути акробатом чи грабіжником банків, дантистом чи збирачем фруктів, або тим, або тим. Завжди хочеться виконувати роботу добре. Спочатку ти керуєш, а потім чекаєш якогось придурка. Я все стояв біля свого возика і чекав поки ліфтер посере.

Відомо, що одноклітинні форми життя, еволюціонуючи до багатоклітинних організмів, утрачають безсмертя, а отже, величезні можливості. Вони обмінюють усебічність на специфікацію. Так, наприклад, високодиференційована клітина сітківки виконує функцію, яку не може виконати жоден інший тип клітин. Принцип поділу праці позбавив клітину її функціональної універсальності. Утрату незалежності функціонування компенсує незамінність її в організмі.

Що ж таке відповідальність? Відповідальність є тим, із чим ми стикаємося в житті і від чого намагаємося втекти. І справді, у відповідальності є щось бездонне. Що довше ми думаємо про неї, то більше усвідомлюємо її жахливі глибини - доки нас не здолає запаморочення. як тільки заглиблюємося в сутність людської відповідальності нас охоплює нестримне тремтіння: у відповідальності є щось страшне і водночас славетне. Страшним є усвідомлення, що саме в цю мить ми відповідаємо за прийдешнє і що кожне наше рішення вже незмінне, що кожної хвилини ми або щось творимо, або втарчаємо - утрачаємо єдину і неповторну можливість. Кожна мить містить тисяці можливостей, але ми можемо вибрати лише одну із них. Усі інші - приречені на вічне забуття. Але як приємно усвідомити, що майбутнє, наше власне і всього світу, залежить - хоча й незначною мірою - від нашого рішення. Те, що ми робимо в конкретну мить свого життя, стає реальним і вже ніколи не перейде в небуття.

Ми вважаємо, що людину від усіх інших істот відрізняє саме здатність до найрадикальніших дій стосовно свого життя. Не тільки сумніватися в сенсі свого життя, але й діяти проти нього. Ця фундаментальна можливість суїциду, ця свобода вирішувати, чи продовжувати свою екзистенцію, є тим. що відрізняє життя людини від життя всіх тварин.

Я дивився на все іншими очима, - сказав інший пацієнт, - Я більше не бачив людей такими, якими вони були того дня чи перед тим. Я радше бачив кожну особу, чи то стару людину, чи дитину, у день її смерті. Я дивився далеко вперед, аж до завершення життя, і сам уже не жив у теперішньому часі.

немає сенсу діяти в той чи інший спосіб, але було б безглуздо не діяти взагалі

найрозумніше - не бажати бути найрозумнішим

Інтелект нагадує оперну лорнетку, яка, щоб крізь неї що-небудь побачити, повинна бути налаштована на певну позицію. Якщо ви підкрутите її трішки міцніше, то бачитимете більш розмите зображення.

Старанність є лише прагненням поширити закони власної особистості на дрібниці навколишнього середовища

Смерть, що знаменує смерть життя, може лякати лише ту людину, яка у своєму житті не реалізувала себе повною мірою.

Там, де є брак любові, робота стає заміною. Де брак роботи, любов стає опіумом.