Знайди книгу!

Поховайте мене, а потім судіть. Тоді ви дасте мені свою оцінку. А поки труну зі мною не закрито, я все ще можу наробити дурниць.

І влада, і вплив можуть змінювати поведінку інших чи, конкретніше, робити щось чи не робити, але через вплив намагаються змінити сприйняття ситуації, а не саму ситуацію.

I'm brave but I can't save you from the things you won't change for yourself

The edge… there is no honest way to explain it because the only people who know where it is are those that have gone over.

Проблема самотності для ліберального індивіда полягає не в тому, що є дуже багато поганої самотності, а, можливо, в тому, що стало надто мало доброї самотності саме через надмірну соціалізацію індивіда.

Суспільство не формується щоразу при випадковій взаємодії групи; справжнє суспільство тримається разом на основі спільних цінностей, норм і досвіду його членів. Що глибші і сильніші ці цінності, то сильніше відчуття спільності.

Ми створюємо своє "я" через взаємодію з "я" інших, а тому, в принципі не можна провести якоїсь чіткої межі між своїм власним "я" і "я" іншого.

Свобода можлива лише за умови повної незалежності від будь-якої мислимої влади чи сили, але цього критерію ніколи не вдасться дотримати.

Позитивна свобода полягає в тому, щоб жити відповідно до власних цінностей.

Зациклені на собі особи цілком і повністю залежать від погляду інших. Їм завжди треба шукати підтвердження власному існуванню, заповнюючи поле зору інших людей.

Самотність вказує не на відсудність товариства, а, радше, на його недосяжний ідеал.

Здатність до самотності = зрілості. Дедалі більша здатність до самотності означає ріст. Бо ріст і розвиток - це виокремлення, перетворення на самостійну істоту. Не перейшовши через самотність, "вирости" не можна. Примітивна самотність означає зупинку. Щезає відчуття руху, змін, динаміки. Людина з процесу стає точкою, в якій "вариться в власному соку", бабрається в своїх психологічних нутрощах, обсмоктує свою недолугість, дефіцитарність. Оживити процес допомагає парадоксальність цієї ж самотності, конструктивна форма котрої завжди може стати керівництвом до дії.

Мовчання - частина духовної дисципліни служителя істини.

Пасивність не є слабкістю. Це зосередженість на кінцевій меті та відмова витрачання енергії на марні зіткнення.

Тайдзін-кефусе - японський культурний синдром, при якому людина відчуває сильний страх образити кого-небудь (навіть фізіологічними реакціями типу заїкання чи почервоніння обличчя) і втратити шанобливе ставлення до себе.