Знайди книгу!

Найвища сила індивіда ґрунтується на максимальному розвитку його особистості, а це передбачає максимальне розуміння самого себе. "Пізнай самого себе" - одна з головних заповідей досягнення сили та щастя людини.

Безумовно, мислення без знання фактів лишається порожнім, фікцією, але сама по собі "інформація" може бути такою ж перешкодою для мислення, як і її відсутність

Свобода від зовнішньої влади стає твердим надбанням тільки в тому випадку, якщо внутрішні психологічні умови дозволяють нам стверджувати індивідуальність.

Право висловлювати думки має сенс тільки тоді, коли ми спроможні мати власні думки

Раціоналізація - не інструмент для проникнення в суть дійсності, а спроба постфактум узгодити власні бажання з уже наявною реальністю.

Деструктивність є результатом непрожитого життя.
Ці індивідуальні або соціальні умови, які пригнічують життя, викликають пристрасть до руйнування, що наповнює своєрідний резервуар, звідки черпають сили всякі руйнівні тенденції - як щодо інших, так і щодо себе.

Будь-хто, хто згрішить бодай раз, навічно прикутий до свого гріха залізним ланцюгом. Наслідки вчинку можна пом'якшити каяттям, але воно ніколи не спокутує провину до кінця.

Совість може правити ще суворіше за зовнішню владу: адже людина відчуває її накази як власні, а як же їй бунтувати проти себе?

Влада не обов'язково має втілюватися в особі чи інституції, яка наказує: роби це, тобі не слід робити те. Таку владу можна назвати зовнішньою, проте влада може бути і внтрішньою, виступаючи під ім'ям обов'язку, совісті або супер-его.

У психологічному плані жага влади корениться не в силі, а в слабкості. Вона є нездатністю "я" людини самостійно жити власним життям. Це відчайдушна спроба знайти замінник сили, коли справжньої снаги бракує.

Прагнення до симбіозу з кимось іншим завжди зумовлюється нездатністю витримати самотність власного "я".

Кожен новий крок з посилення індивідуалізації загрожує людині новими небезпеками. Коли первинні зв'язки розірвано, відновити їх неможливо - до втраченого раю нема вороття. Існує єдине можливе і продуктивне рішення щодо взаємин людини, яка стала індивідом, із навколишнім світом: її активна солідарність з іншими людьми та спортивна діяльність, любов і праця, які возз'єднують людину зі світом, і вже не первинними зв'язками, але на правах вільного й незалежного індивіда.

Основним завданням суспільства є окультурення та постійний контроль базових імпульсів людини

Слухайся, коли говорять мертві

Людей не можна поставити на вищий щабель, якщо вони самі не докладуть до цього зусиль.