Знайди книгу!

Раціоналізація - не інструмент для проникнення в суть дійсності, а спроба постфактум узгодити власні бажання з уже наявною реальністю.

Деструктивність є результатом непрожитого життя.
Ці індивідуальні або соціальні умови, які пригнічують життя, викликають пристрасть до руйнування, що наповнює своєрідний резервуар, звідки черпають сили всякі руйнівні тенденції - як щодо інших, так і щодо себе.

Будь-хто, хто згрішить бодай раз, навічно прикутий до свого гріха залізним ланцюгом. Наслідки вчинку можна пом'якшити каяттям, але воно ніколи не спокутує провину до кінця.

Совість може правити ще суворіше за зовнішню владу: адже людина відчуває її накази як власні, а як же їй бунтувати проти себе?

Влада не обов'язково має втілюватися в особі чи інституції, яка наказує: роби це, тобі не слід робити те. Таку владу можна назвати зовнішньою, проте влада може бути і внтрішньою, виступаючи під ім'ям обов'язку, совісті або супер-его.

У психологічному плані жага влади корениться не в силі, а в слабкості. Вона є нездатністю "я" людини самостійно жити власним життям. Це відчайдушна спроба знайти замінник сили, коли справжньої снаги бракує.

Прагнення до симбіозу з кимось іншим завжди зумовлюється нездатністю витримати самотність власного "я".

Кожен новий крок з посилення індивідуалізації загрожує людині новими небезпеками. Коли первинні зв'язки розірвано, відновити їх неможливо - до втраченого раю нема вороття. Існує єдине можливе і продуктивне рішення щодо взаємин людини, яка стала індивідом, із навколишнім світом: її активна солідарність з іншими людьми та спортивна діяльність, любов і праця, які возз'єднують людину зі світом, і вже не первинними зв'язками, але на правах вільного й незалежного індивіда.

Основним завданням суспільства є окультурення та постійний контроль базових імпульсів людини

Слухайся, коли говорять мертві

Людей не можна поставити на вищий щабель, якщо вони самі не докладуть до цього зусиль.

Тривога і кризові ситуації звільняють людину від конформізму, оскільки загострюють відчуття власної самотності через відчуття байдужості навколишнього світу.

Моє велике бажання - бути людиною. Багато зустрічаю осіб, але мало серед них людей у повному значенні того слова. Зустрівшись з такою людиною, ви відходите від неї кращі.

Дай молодим те, в чому вони відчувають нагальну потребу, щоб стати незалежними від нас і спроможними робити свій вибір.

Свобода принесла людині незалежність і раціональність її існування, але у той самий час ізолювала її, пробудила у ній почуття безсилля і тривоги. Ця ізоляція нестерпна, і людина опиняється перед вибором: позбавитися свободи за допомогою нової залежності, нового підпорядкування, або дорости до повної реалізації позитивної свободи, заснованої на неповторності й індивідуальності кожного.