Знайди книгу!

Для розвитку людини, для піднесення її думок і почуттів, потрібні дозвілля та матеріальні умови.

В цьому світі неможливо жити без позиції. Людина завжди "щось хоче сказати" - не словом, то поведінкою. Кожен її крок - це рішення.

Раб - це людина доведена до функції.

Пройшовши через шок, ми стаємо глибшими, і в душі загоряється світло

За кращого суспільного ладу важка праця і життєва нужда будуть випадати на долю тих, хто найменше страждає від цього, тобто на долю найтупіших...

Найбільше в інших ми засуджуємо те, чого боїмося в самих собі.

Коли живеш у тіні безумства, поява іншого розуму, що розмовляє і думає однаковісінько з тобою, подібне до божого благословіння.

Коли тебе привчили зневажати те, "що до вподоби лише тобі", тоді, звісно, ти станеш слухняним слугою інших - покірним рабом. Коли ти навчишся не робити того, що "лише тобі до вподоби", Система тебе любить.

"Систему", чи "суспільство", найкраще обслуговують не мули, а вільні люди.

Розум - то неначе пласка земля середньовіччя. Люди важають, що як вийдеш занадто далеко, впадеш у безодню божевілля. Вони цього дуже страшаться. Мабуть, цей страх божевілля можна прирівняти зі стародавнім страхом випасти за край світу. Чи зі страхом перед єритиками. Подібність доволі близька.

Рання невдача звільнила його від почуття забов'язання мислити в рамках установлених канонів, і його думки знайшли таку незалежність, яка мало кому знайома.

Самотність і стала наслідком його інтелектуальності. А може, й навпаки. Зрештою вони обидві йшли в парі.

Фізичний дискомфорт важить тільки тоді, коли кепський настрій.

Спочатку «і гори — гори, і річки — річки», впродовж дороги «і гори — не гори, і річки — не річки», а в кінці дороги знову «і гори — гори, і річки — річки». Мабуть, це найзагадковіша зі всіх трансформацій просвітлених, коли врешті-решт вони знову перестають відрізнятися зовні від звичайних людей.

В буддизмі є також концепція ступенів прояснення, відповідно до якої просвітлений продовжує просвітлюватися. По всіх явних ознаках він досяг нірвани, проте через якийсь час раптом знову… досягає нірвани. Лише тоді стає ясним, що якісний інший стан, випробуваний ним раніше, був зовсім не остаточною нірваною. Тоді він розуміє, що і друга нірвана теж може виявитися далеко не останньою… Втім, навіть другої нірвани йому не світить, якщо він після першої нірвани загордиться і почне «повчати» оточуючих замість того, щоб продовжувати удосконалюватися. Проте ніхто не заважає ділитися досвідом і знаннями, дозволяючи людям добровільно вбирати накопичене світло — рівно стільки, скільки потрібно.